Я чекаю смс-ку.
Чи напишеш знову ти?
Бо спочатку я ж писала,
Що спілкуюсь залюбки.
Думала, тобі цікаво.
Вірила, що це не все
І чекала, як напишеш:
"Хочу бачити тебе".
Але вже пройшов аж місяць.
Може й більше. Я не знаю.
І твоїх я повідомлень,
Ти повір, так не чекаю.
Може, я насправді горда?
Може бути... Але ні.
Просто дуже я не хочу
Закохатись в мережі.
Говорити - це для мене
Й вживу бачити тебе,
А писати смс-ки -
Жаль, та це не є моє.
Симпатичний, кльові фото.
Може й схожі маю я.
Тільки все це не говорить,
Що ти доля є моя.
Хоч і дуже-дуже сильно
Зацікавив ти мене,
Та нізащо не зізнаюсь,
Що побачила б тебе.
Ти, мабуть, не помічаєш
Чи не хочеш. Хто ж бо зна?
Тільки ти не прочитаєш це -
"Привіт. Як там життя?"
І не видам я нічого,
Що надія в мене є,
Бо я знаю, що розтане:
З часом пройде і це все.
Поки ж зустрічі чекаю,
Я тебе ще не кохаю.
Й, як мене ти не побачиш,
Не вгадаєш, що вже значиш.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вірші
Poetry- А що, якщо ти долетиш до зірок, а там - нічого? - А що, якщо долечу, а там - все? © "Земля майбутнього"
