Мій дивно видуманий світе!
Твоя величная краса!
Що вона дасть всім твоїм дітям,
Що думають про небеса?
Любові, довгі, гострі стріли
Протнуть їм серце і у мить
Хтось від нестримної любові
В далекі небеса злетить.
Летітиме й не оглянеться,
Доки додолу не впаде.
Об тверду землю розіб'ється
І серце своє розіб'є.
Невже оце і є кохання,
Оте предивне почуття,
Після якого споглядати
Ти небо будеш все життя?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Вірші
Poetry- А що, якщо ти долетиш до зірок, а там - нічого? - А що, якщо долечу, а там - все? © "Земля майбутнього"
