Історія однієї душі

Меліса:

Я прокинулась ще кілька хвилин тому,але очі відкривати не поспішала,поки не провела свій маленький ранковий ритуал.Я уявила свій день.Промалювала в голові кожну дрібничку:подумки посмакувала ранкову запашну каву з вершками на власній веранді,далі,поцілувавши маму з татом, поспішила на улюблену роботу у видавництво.Там сповнений натхненної роботи день,моє затишне робоче місце, улюблені крокуси на столі.Здається,я навіть​ зараз відчуваю цей ніжний весняний аромат.Обід з колегами в улюбленій кав'ярні "Смартфуд"(обожнюю їхні овочі на пару та запечений лосось з апельсинами.).Потім,закінчивши роботу над статтею, поспішила додому,аби встигнути до шостої заскочити по дорозі в магазин за маминими улюбленими яблуками (вона не любить коли я запізнююсь на вечерю).Батько як завжди кумедно жартує за столом з набитим куркою ротом.А я заливаюся сміхом і врешті вимушено відкриваю очі..Я звикла мріяти...Ці миті мого щасливого уявного життя роблять мене трохи іншою.Не такою ,якою мене звикли бачити.Я люблю приміряти на себе щастя .Я роблю це достатньо рано,аби ніхто в світі не дізнався про мій секрет.Я просто заплющую очі і подумки проживаю свій щасливий день.Уявний день...