Історія однієї душі

Передмова

Хотілося б зразу наголосити,що це наша історія.Так саме наша,не тільки її...Чомусь,всі звикли вважати,що людина і її душа,це щось невід'ємне ,одне ціле.Але я ж знаю,що це не так..Душі також мають своє життя, переживання,мрії...Душі також вмирають і не обов'язково разом з людиною.Ні,я знаю,що деякі душі вмирають значно раніше.Просто вони вмирають тихо, майже не помітно.Навідмінно від людей,їх ніхто не ховає ,на їхні неіснуючі могили ніхто не кладе квітів.Ніхто не помічає їхньої смерті,навіть людина.Просто на той час душа стає геть маленькою і далекою.Просто в якійсь день людина прокидається з цілковитою порожнечею всередині і з жахливим крижаним відчуттям,що їй більше нічого втрачати.Так з'являються вбивці,гвалтівники,тирани..
Брудних душ не існує.Адже душа -це те,що дарує людині Бог.Душа-це її перепустка до раю.Але,нажаль,люди рідко помирають з душами... Найчастіше ми гинемо раніше,значно раніше...
Чому я пишу це?Просто,можливо,людям буде корисно побачити світ моїми очима...А , можливо,так мені вдасться подивитися на світ її очима,очима моєї вбивці...Так це історія загибелі однієї душі, лише однієї...Це моя історія...Точніше наша:моя і Мелісси...