Без шрамів не буває щастя

Глава 7.1.

5 вересня

3:00

- Я вже хочу спати,- Мар'ян завалився на ліжко сусіда.

- Іди до себе,- відкрив ще одну пляшку пива, граючи в майнкрафт.

Мартін не очікував, що сусід так швидко оп'яніє і тепер йому треба самому шукати вихід з пекла. Мар'яна свинозомбі давно вбили і єдиний варіант донести ресурси додому - знайти портал.

На телефон Мар'яна прийшло повідомлення.

- Подивись хто це,- попросив він, відвертаючись до стіни.

Мартін взяв до рук його телефон та прочитав повідомлення:

- "Сонце, сподіваюсь у тебе все добре. Я тобі телефонував, але ти не відповідаєш на дзвінки. Добраніч, кохаю",- прочитав та скривився ніби кислинку з'їв.- Фу, противно.

- Що тобі противно? Це Даня, він мені подарував кільце. Ти ж казав, що не такий як Максим.

- Я не Максим,- він відклав телефон та зайшов у портал.- Я просто не розумію цього.

- Що тобі не зрозуміло?- Мар'ян встав з ліжка та став позаду Мартіна.

- Вирішив встромити мені ніж у спину за неправильну відповідь?- хлопець зайшов у будинок, складаючи ресурси у сундук.

- Так.

- Я не хочу відповідати тобі на запитання тоді,- вийшов з гри та вимкнув ноутбук.

- І пити не будеш тоді,- потягнувся за пивом та Мартін перехопив його руку.

- Ти мені не дівчина забороняти щось.

Мартін взяв до рук пиво та пересів на ліжко.

- Куди?- Мар'ян позіхнув.

- Спати.

Мар'ян сів біля нього. Йому хотілося спати, але було нудно. Хотілося когось побісити. Повеселитися. Рідко буває гарний настрій, але зараз хлопець був готовий навіть до Одеси поїхати, аби не сидіти на місці. Йому ще ніколи не було так легко на душі.

- Тобі подобається Ліза?- по-доброму усміхнувся.

- А тобі Святослава?- він зробив ковток напою та подивився в очі сусіда.

- Я по хлопцям, ти ж знаєш.

- Ти сам відповів на запитання,- усміхнувся.- Йди спати, я теж буду лягати.

- Ти познущатися вирішив?- усмішка з його обличчя вмить зникла.- Тобі ж дівчата подобаються.