Калейдоскоп Смерті / Kaleidoscope of death

51 Жахлива правда

— Як цікаво, — з усмішкою промовив Лі Дун'юань.

Наляканий виразом його обличчя, Дзян Сіньхун заговорив:

— Це все, що мені відомо, відпустіть мене, скоро стемніє, мені треба додому...

Лінь Цьовши глянув на Лі Дун'юаня, і той кивнув, даючи зрозуміти, що хлопець може йти. Дзян Сіньхун зітхнув з полегшенням, схопив портфель і рвонув униз сходами. Дивлячись йому вслід, Лі Дун'юань спитав:

— Ну що скажеш?

— Нічого.

До слів Дзян Сіньхуна було не причепитися, проте інтуїція підказала Лінь Цьовши , що хлопець бреше.

— Тобто?

— Думаю, тобі вже і так ясно.

За недовгий час їхнього спілкування Лінь Цьовши встиг зрозуміти, що Лі Дун'юань — блискуча особистість, і якщо ситуація здавалася хоч трохи підозрілою, він напевно зрозумів це раніше за Лінь Цьовши . Як він і очікував, Лі Дун'юань засміявся, а в його погляді на Лінь Цьовши з'явилося дещо, крім звичайного відношення.

— У вас у Обсидіані всі такі цікаві?

— Ні, я найнудніший.

— Дзян Сіньхун справді бреше. Тільки не зрозуміло, в чому саме чому. Пам'ятаєш ту фразу, яку він нам сказав минулого разу?

Лінь Цьовши , звичайно, пам'ятав, бо насупився.

— Лу Сако — людина, якої не мало бути?

— Правильно.

Лінь Цьовши осяяло.

— Так ось у чому річ.

— Ти такий кмітливий. Мені завжди подобалося співпрацювати з розумними людьми. Ходімо, знайдемо дівчат.

Сенс слів Лі Дун'юаня був простий — Лу Сако не мало бути. Якби Дзян Сіньхун справді жалкував про скоєне, він би не сказав такої фрази. Адже дівчина була жертвою, чому ж у його вустах вона раптом стала тим, кого не має бути? І навіть через стільки років і подій хлопець анітрохи не покаявся, а в його очах, коли він це говорив, крізь страх пробилася огида.

Звичайно, це все поки що лише здогади, доказів немає. І дивна деталь — якщо Дзян Сіньхун ненавидів Лу Сако, чому він не став співати ту насмішкувату пісеньку? Невже совість на мить прокинулася? Занурений у роздуми, Лінь Цьовши возз'єднався з Жвань Наньджу . Невідомо, що сталося за цей час між дівчатами, але в очах Ся Жубей блищали сльози, а побачивши Лі Дун'юаня, вона ображено покликала його.