Мафіозі та його Ангел

Розділ 37

Айла

— Я досі пам'ятаю це. Він дуркував, а наступної хвилини опинився на землі, — Медді засміялася. Вона розтяглася поряд зі мною на ліжку.

— Справді? — я усміхнулася від її історії.

Пройшло три дні з тієї миті, як я зламалася і не витримавши порізала вени. І весь цей час я намагалася зрозуміти і розібратися в собі.

Та мені ніяк не вдавалося залишитися на одинці. Більшу частину часу зі мною проводила Медді, а якщо їй потрібно було відлучатися, то її місце займала Лєна. А вечорами, зазвичай, зі мною був Алессіо.

Це були найкращі години. Щовечора я з нетерпінням чекала того часу, коли піду до кімнати з фортепіано. Після вечері я направляла в кімнату і в тиші чекала на Алессіо. Потім грала, поки він мовчки розглядав мене. А потім читала, доки він працював за ноутбуком.

Ці моменти були сповнені тиші і спокою. І я була вдячна за те, що вони надавали мені сил триматися на цій землі.

— Ага. І Алессіо просто стояв там, сміючись. Але Віктор, будучи Віктором, встав і поводився так, ніби нічого не сталося, — голос Медді вирвав мене із думок.

Я тільки усміхнулася її словам. Вона досить часто розповідала історії про дитинство, — час, який вона провела з Віктором та Алессіо. І ці спогади завжди викликали у мене якщо не сміх, то посмішку. Вони були таким пустотливим і смішним тріо.

Медді відкрила рота, щоб продовжити, але стукіт у двері зупинив її. Вона перевела погляд й крикнула:

— Заходьте.

Двері відчинилися, і увійшла Мілена.

— Привіт.

Раніше вона принесла мене сніданок. Взявши в руки порожню тацю, вона злегка посміхнулася мені.

— Скажи мамі, що я скоро прийду, — сказала їй Медді. Вона кивнула і почала йти, але потім зупинилася за кілька футів від ліжка.

Обернулася та з цікавістю подивилася на мене.

— Я все хотіла запитати, але ніяк не було можливості, — почала говорити Мілена.

Після цих слів мої очі розширилися від хвилювання. Я була на межі паніки.

— Чому під твоєю подушкою був піджак Алессіо?

Незважаючи на те, що я знала, що вона збиралася спитати, все одно у мене перехопило дихання, і я насилу проковтнула, коли хвилювання наповнило онімівши тіло.