Мафіозі та його Ангел

Розділ 31

Айла

Я змахнула сльози, спускаючись сходами в заціпенінні. Я не розуміла Алессіо, він був непередбачуваний і запальний, а також добре приховував свої почуття.

Мені просто хотілося, щоб він знизив свою пильність і впустив мене. Я хотіла знати, про що він думає.

Як би дивно це не було, мені хотілося йому допомогти.

Однак він щоразу вводив мене в забуття, спочатку ніжно, а потім грубо і безсердечно.

Кожного разу, коли була поруч з ним, я відчувала потяг. Його дотик був вогняним, голос – шовковим, а очі проникали прямо мені в душу.

Я маю його боятися. І це справді так було, проте під багатьма шарами страху я хвилювалася. Він змушував мене це відчувати, навіть коли я цього не хотіла.

Ніхто з нас не хотів цього цього відчувати. Ми обоє намагалися це приховати.

Я зайшла на кухню й побачила там Медді та Лєну.

— Гей, – цикнула перша зі свого місця.

Друга повернулася до мене обличчям з милою посмішкою і витерла руки об фартух:

—Доброго ранку, Айло.

—Доброго ранку, – відповіла я, посміхнувшись у відповідь і обійнявши її. Я допомагала їм на кухні, намагаючись не думати про той ранок.

—Я повідомлю іншим, щоб вони накрили на стіл, – пробурмотіла Медді, дістаючи телефон. Вона все ще щось друкувала в телефоні, коли я побачила Віктора, який йшов на кухню з твердим і холодним обличчям.

—Бос хоче, щоб йому подали сніданок у його офіс, – жваво сказав він перед тим, як піти. Ми навіть не встигли щось відповісти.

Алессіо збирався їсти сам? Я згадала попередню зустріч, його лють, коли він наказав вийти з кімнати, спалах болю, який помітила у його очах, перш ніж він вимкнув мене.

Я відчула чийсь дотик, який вирвав мене з думок. Медді розгублено дивилась на мене.

—Щось не так? Ти якась мовчазна сьогодні, – спитала, спершись ліктями на стійку, очікуючи на відповідь.

Я лише знизила плечима.

Медді нахилилася вперед:

—Це пов'язано з Алессіо?

Це мене розсмішило:

—Ти читаєш думки, Медді...

—Я знаю, – підморгнувши промовила дівчина. – Так, що трапилося?