Циркове вбивство

Частина 5

Всім дякую за очікування. Пробачайте, що так довго затягувала, я проходжу не найлегший період у житті. Проте надалі такої перерви точно не буде довгої і я постараюсь максимально швидко закінчити.

************

Вперше в житті Фелікс радів, що звик рано прокидатись. Він думав, що артисти рано вставали перед концертами, але це в жодне порівняння не йшло з цим ранком.

Хлопець кинув швидкий погляд на екран телефону, на якому світилось «5:02». Він важко видихнув. Вони пізно повернулись і він зовсім не проти був поспати б ще трохи, але прекрасно розумів, що це не можливо.

Трохи ліниво потягнувшись, Лі попрямував на звук голосів, що привів його до їдальні. Мінхо був правий, цей дім і точно був просто копією трейлеру. Ну або навпаки. Не важливо. Це робило життя юнака значно легшим.

Лікс уже хотів зайти до кімнати і привітатись з іншими, хто прокинувся так рано, але напружені голоси, що явно сварились, з усіх сил намагаючись триматись тихіше і не розбудити інших, і його власне ім'я змусили зупинитись.

Чи то в ньому заграли його звички поліцейського, чи бажання дізнатись правду про вбивство, а може і звичайна цікавість, проте Фелікс причаївся біля привідчинених дверей та уважно прислухався.

- Я знав, що із цим Феліксом щось не так! – Сердитий голос без сумніву належав Мінхо, - Приймати його до себе точно було поганою ідеєю. Ми поняття не маємо про його наміри. Навіть не маємо поняття, чи він каже правду. Що як ми пригріли вбивцю собі під боком? Той факт, що він намагався приплести вбивство своїх батьків до пана Кіма тільки доводить мою точку зору!

- Тихіше, Мінхо. У кожного тут є свої мотиви проти пана Кіма. Це ж не значить, що всі ми тут потенційні вбивці, - Намагався заспокоїти його Хан.

- От тільки нас і не знаходили над його бездиханним тілом в калюжі крові!

- Я думаю, він підозрював пана Кіма не просто так, - Нарешті подав голос Чан, який мовчав до цього, - Судячи з матеріалів, які нам накопав Джісон, він намагався притягнути пана Кіма до відповідальності кілька разів. Тоді нащо ж йому вбивати цього чоловіка після стількох спроб? – Фелікс лікував у середині, нарешті хоч хтось подумав так само, як він.

- Ну не знаю, може тому, що йому так і не вдалось засадити цього вилупка? – Вибухнув Мінхо, - Слухай, Чане, я знаю твою любов допомагати бідним і знедоленим, от тільки мені насрати. Все, чого я хочу, це безпеки своєї родини. І якщо Фелікс несе їм хоч трохи загрози, я не готовий миритись із цим. У нього був мотив вбити пана Кіма, а потім може з'явитись мотив і для одного з нас. Що нам тоді робити? Ми навіть його сил не знаємо. Це надто небезпечно!

- Та не вбивав я його, скільки казати! – Не витримавши всіх звинувачень у свій бік, Фелікс заскочив до кімнати, тільки потім усвідомлюючи, що утнув. Мінхо виглядав роздратованим, а Чан із Джісоном очевидно здивованими, що хтось підслуховував. І не просто хтось, а той, кого вони обговорювали.

Кілька секунд хлопець у паніці оглядав кімнату, коли нарешті побачив у кутку Ханну, сестру Чана. Вони стояла, спершись на стіл і спокійно пила каву, абсолютно не здивована раптовим перериванням їхньої невеликої наради.

- Якщо ви вже закінчили свою сварку, то дайте і мені сказати. Я зустрічалась із Феліксом всього раз до того. Дякую, що увірвався, тепер я певна. Він каже абсолютну правду, він не вбивав Кіма, - Тихо промовляє вона, дивлячись у каву, наче та найцікавіша річ у всьому світі.

- Ханна, ти певна? – Із сумнівом питає Мінхо, - Я не хочу залишати місця для ризику.

- Ти не довіряєш моїм силам? – Вона піднімає брову у німому питанні, заздалегідь знаючи відповідь.

- Звісно ні.

- Ну якщо тут ми розібрались, то я піду попрацюю трохи, поки інші ще сплять, - Промовив Чан як ні в чому не бувало та попрямував на вихід, по дорозі приобіймаючи сестру та пошепки дякуючи за втручання. Він знає, вона не любить використовувати сили і говорити про них.

За ним йде і Джісон, сонно позіхаючи. Він затримується лише на кілька секунд, у німому питанні звертаючись, чи Хо послідує за ним. Той помахав йому йти першому і пообіцяв скоро наздогнати.

Коли свідки нарешті пішли, а Ханна перестала звертати на них увагу, Мінхо наблизився до хлопця, промовляючи, аби тільки він почув:

- Тільки спробуй зашкодити одному з них. Я шкуру з тебе спущу. І я буду слідкувати.

У Фелікса по спині пробігли сироти. Погроза в чужому голосі була очевидною і лякаючою. Проте чого боятись невинному, чи не так? Звісно, у хлопця був мотив доєднатись до трупи. Він хотів розкрити вбивство, зняти з себе усі підозри та звинувачення. Але це було до того, як він дізнався про їхні неймовірні здібності.

В житті Лікс ще не зустрічав людей зі здібностями, крім власних батьків, звісно. Чув чутки, але аби отак побачити їх та ще й так багато. Він не міг проґавити таку можливість навчитись чогось нового. Та й усі, крім Мінхо та Синміна, здається, прийняли його до родини.

Лі намагався подякувати Ханні за втручання, проте залишився безпощадно проігнорованим і вирішив просто поснідати, перш ніж переживати за будь що ще.