YOU ARE READING
Стихи, непризнанного «поэта».
#мысливслух
#поэзия
#сихиолюбви
#стихи
#творчество
#українка
Потяг один, але вагони різні.
Отак і минає все наше життя.
Дощ моросить по вулицях бризками
І краплями вимірює наше буття.
Стрімко летять вагони метро,
І камʼяне серце, наче, не бʼється.
Крик розриває все наше нутро,
Та ми гадаємо, що все це минеться.
Минають хвилини, години, роки...
Але в душі, щось лишилось солоне,
Той присмак лишається десь в глибині,
А камʼяне серце - у темряві стогне.
Where stories live. Discover now