А я таки збрехала -
Звичайні в тебе очі.
Душа моя померла,
Зів'яла тої ночі...
І темряви такої
Не знала я ніколи...
За що ти так зі мною?
Розведені дороги...
А я кохала щиро,
Напевно, черезмірно.
А ти спалив ті крила
І викинув у прірву.
Та он життя кипить,
Біжать десь діти в парку,
Та серце все болить.
Не хочу прокидатись зранку.
Завдав ти болю дико,
Нанес удар під дих.
Щоб більше не літала,
У тих думках дурних.
Повернешся. Я знаю.
Тож, прийде такий час.
Але вже майже не кохаю...
Вже вогник болю згас.
