Малка

Частина 2

Червоний туман прояснився тупим болем в голові, а потім і в спині.

Я різко розплющив очі та побачив перед собою старі дерев'яні зруби, які утворювали стелю та продовжувалися стінами та підлогою, на якій я зараз лежав. Я був у маленькій кімнаті, повністю виконаній з обтесаних дерев'яних стовбурів. Пхало сирістю.

Зліва від мене стояло щось прямокутне і виконане із соломи, воно також було вкрите великими шматками тканини. Декількома секундами повільного розмірковування я визнав в цьому жовтому прямокутнику ліжко з ковдрою та покривалом із простої та грубої тканини, що також була вишита схематичним візерунком пташок червоною ниткою. По болю у спині здається, я випав із цього незнайомого ліжка. Таке зі мною ніколи не траплялося. Я взагалі думав, що таке може трапитись тільки в кіно.

Я спробував потягнути руку у напрямку ймовірного ліжка, як.

Вау.

Моя рука така маленька.

Чому у мене такі маленькі пальці?

Момент ясності змінився глибоким внутрішнім болем посеред черепа, наче в мене стався спазм мозку. Я одночасно відчував це, бувши присутнім у тілі, переживаючи кожний клаптик мігрені, і трохи віддалено, наче дивлячись на все через скло.

Довгими секундами дихотомії потому відбувся якийсь перехід сприйняття реальності, і я повністю почав відчувати світ довкола себе, не дивлячись ментально на все зі сторони, а повністю перебуваючи у центрі світу. І з цим прийшов апокаліптичний біль.

—————

Я різко розплющив очі та побачив перед собою невідому жінку. Її великі карі очі були сповнені стурбованості та сорому. Вона була одягнута в просте плаття із гротескної вільної тканини, яка одразу нагадала мені таку з історичних фільмів про селянство в давні часи. Її образ доповнювали розшиті зеленою ниткою рукава та щось дуже схоже на чепчик.

— Малко! Ви прокинулись! — схвильовано сказала вона, дивлячись прямо на мене.

На її слова я міг лише невпевнено дивитись на неї. Що вона мала на увазі?

— Вітаю? — привітав я її, та почав бігати очима по кімнаті, з кожною секундою все більше бажаючи побачити щось знайоме.

Але нічого знайомого мені я не бачив. Я був у невідомій кімнаті, яка явно була зібрана якимись реконструкторами. Сама кімната обставлена простими дерев'яними меблями: ліжко, стіл, стілець та скриня. На стіні впритул до ліжка висів розшитий яскравими кольорами простий килим, а з боків від постелі на стінах висіли розвішані широкі та важкі тканини. В зовнішній же стіні був вирізаний прямокутний отвір, біля якого підчеплена рівна йому розміром квадратна дощечка з ручкою, під отвором же стояв стіл з накиданою на нього купую різного каміння та дерев'янок? Сам я лежав на солом'яному ліжку, із його розмірів та розташування воно здавалось панівним предметом у цій кімнаті, поруч із ліжком також знаходилась подряпина скриня.