(Меланхолійна скрипка)┊{{🎻}} . ∙ .°

Частина 23

(Меланхолійна скрипка)┊{{🎻}} . ∙ .°
Частина 23

------------------------------------------------------------------
***
Люди завжди бояться того, чого не розуміють, до прикладу, темряви, і те, що ховається всередині... Дивно, але я живу там вічність.
***
------------------------------------------------------------------
Після того, як Едвард підсів до своєї компанії, він не переставав усміхатися. Він кинув на них оком, розглядаючи і, ніби поглядом вивчаючи навколо нього жваву атмосферу. Джулія розпочала розмову з того, що Едвард вважає, що хтось пробрався до його квартири, хоча вона вже працює далеко не перший рік у відділі, тому знала, що після непроханих гостей завжди залишається невеликий гармидер, а тут ніяких слідів виявлено не було.
- Може, через втому в Едварда почалися галюцинації? - жартома відповів Річард.
Едвардова усмішка враз змінилися на пустку. Він незадоволено покосив на Річарда, сильно нахмурившись.
- Не смішно, Річарде, я свій під'їзд знаю ще змалку - не тримай мене за божевільного: знаю, що я кажу.
Атмосфера в барі набрала неприємний відтінок ворожнечі. Чарлі схвильовано оцінив обстановку, що крутилися навколо нього, також поглянув на Джулію, яка мовчки чекала, поки приятелі заспокояться.
А Едвард, який до того ще весело усміхався, тепер дивився з повною неприязню на приятеля, якого недолюблював ще від моменту їхньої зустрічі. Ні, він насправді хороший хлопець, але було в ньому щось, що відштовхувало Едварда. Чарлі розумів, що потрібно щось робити, тому запитав Едварда, чому він так впевнений, що там хтось був. Едвард поглянув на найкращого друга і усміхнувся:
- Я ніколи не впевнений у собі, ти ж знаєш, тому я залишив маленьку хитрість. Згодом ми всі туди підемо і перевіримо.
- Гаразд, - недовірливо Чарлі поглянув на друга.
- Добре, - підключився Річард, - не сердься на мене - я просто пожартував.
- Я ніколи не тримаю злоби, - мовив Едвард повертаючись до склянки, що вже була наповнений алкоголем. Джулія нарешті заговорила.
- Хлопці, ви неймовірні: зробити конфлікт із нічого - це треба ще вміти, - дівчина на кілька секунд замовкла усміхаючись, а потім продовжила: - У нас все, а у вас що? - вона підняла свій важкий погляд на Чарлі та Річарда.
Першим відповів Річард.
- Тут така справа... Можливо, у нас на рахунку один труп, - він знервовано усміхнувся. Після почутого Чарлі вдарив себе долонею об чоло, промовивши тихе: "Ідіот."
Едвард із Джулією переглянулися, а потім підскочили, одноголосно відповівши:
- Що ти маєш на увазі!?
Річард продовжував усміхатися, тож Чарлі продовжив за нього.
- Щоб дістатися до спеціального їхнього так званого "бару", - Чарлі зігнув два пальці на правій руці, взявши їх у лапки, - нам був потрібний пропуск, а цей придурок, замість того, щоб тверезо оцінити ситуацію, просто відгамслев якогось бідолаху, забравши у нього перепустку. Що з ним - ми не знаємо, оскільки пішли далі, - Чарлі помовчав на мить, а потім додав зі швидким темпом, ніби хотів це розказати і забути: - А ще він залишив його у кущах, але, думаю, що він просто у відключці, тому, Річарде, не перебільшуй. Ти сам казав мені, що відправив його у тимчасовий сон.
- Думаю, ти маєш рацію, - Річард полегшено видихнув. - Просто тоді я був невпевнений, думав, що справді його вбив.
- Але я щойно спирався на твої слова, що ти говорив мені раніше, - перебив його Чарлі.
Обоє раптом затихли, а потім сильно засміялися.
- Хлопці, та ви точно ненормальні! - ледь з насмішкою говорила Джулія.
А Едвард ось мовчав... Йому було заздрісно - Чарлі так радів поруч із ним, що він відчував якийсь неприємний осад всередині. Йому було не по собі від цього непритаманого йому відчуття ревнощів; він боявся, що зовсім скоро втратить свого єдиного і найкращого друга.