Мінхо забігає, перечепившись за поріг, до квартири де на нього чекав Чонін. Завдяки своєму вмінню пречудово зберігати баланс та рівновагу хлопець не падає, хоча Чонін вже був готовий його ловити.
-Що сталося? Чому ти так летів?
Мінхо хотів би відповісти та спочатку потрібно добренько так віддихатися.
-П..подай води, ха-ха будь ласка, - Мінхо наче дід стоїть спершись руками об коліна.
-Дуже тобі вдячний, Ніні - Мінхо за секунду осушує кухлик.
-Хаааа, от тепер я нарешті можу тобі все розповісти. Пам'ятаєш я розповідав тобі, як минулої осені відвідав виставку?
-Ну так, наче пам'ятаю. І що тут такого?
-Отже ти маєш пам'ятати як я розповідав тобі, що мені дуже сподобалися роботи J.one. Ще виявилося, що він прийшов до галереї у тей самий день що й я. Але ніхто не знав який він вигляд має, тож не впізнали. Мені, здається, що я знаю хто це! - на останньому реченні в його очах спалахнули вогники. А Чонін лиш невпевнено кивав головою, ніби підтверджував що дійсно все пам'ятає.
-Чому ти так вважаєш?
-Так і бути я поділюся з тобою своїми догадками. Можливо, це прозвучить як якась маячня, але тоді, навпроти однієї із робіт J.one стояв хлопець від якого віяло тим самим вайбом щой від картини. Розумієш, мені здалося ніби вони доповнювали одне одного. Коли він пішов розглядати інші екземпляри, що були представлені на виставці, мені здалося що картина втратила тей сенс, ту глибину, яку мала поруч із ним. Так, звучить це дуже дивно та схоже на гарячку хворого і все ж. Я хочу перевірити свої здогади! - а цей хлопець був налаштований рішуче.
-Окей-окей, і як ти плануєш це зробити?
-На наступному тижні... -Хо перебив скрип дверей. До квартири, із двома пакетами смаколиків, увійшов Чан.
-Привіт хлопці! Дивіться, що я накупив! А ви вже обрали фільм? - хлопець швиденько роззувся та пішов на диван у вітальну. Хлопці рушили за ним.
-Так от, -продовжив свою думку Мінхо- на наступному тижні відбудеться ще одна виставка де буде представлено 3 його роботи. Якщо вірити пліткам, то вони відображають зовсім іншу сторону автора, це будуть абстракції в які вкладені розпач, злість та смуток. А ще кажуть, що одна робота буде розміром з білборд, тобто десь 4×8 м. - по обличчю Мінхо було видно наскільки сильно його зачепив цей автор.
-Ого! - викрикнув Ніні.
-А про що це ви, хлопці? Бо я щось зовсім в тему в'їхати не можу.
-Та це ми про виставку J.one на яку піде Мінхо наступного тижня. - бідний Чан поперхнувся попкорном, який щойно відкрив.
-Ось на водички, чого це ти?
-Ну просто мене підвищили на роботі, тепер я генеральний директор у галереї. І саме на мені лежить підготовка до тієї виставки, на яку збирається Хо. І я зараз налагоджую зв'язки із митцями. І цей ваш J.one ні разу не з'явився на особистих зустрічах, замість нього завжди приходить його помічник, Синмін здається. Доречі дуже класний хлопець.
-Тобто навіть ти не знаєш який вигляд має J.one?-на обличчі Чоніна читалося німе питання.
-Так, ніхто не знає.-Чан лише пожав плечима, йому теж було цікаво що за хлопець ховається за цим псевдонімом.
-Виходить, я можу бути першим хто це дізнається?-в очах Мінхо буквально почали водити хороводи чортенята. Із роздумів його вибила заставка, що свідчила про початок заготовленого фільму.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Спіймай мене, якщо зможеш, Хо~
FanfictionМоя невеличка історія розгортається навколо таємничого митця та його шанувальника, що намагається розкрити особистість свого коханого автора. Не можу втриматися від написання мінсонів, після їх повідомлень у бабл. Тож усім гарного читання.
