"Я поділю свою любов на двох"

Нові друзі та нові почуття

- Нарешті, ми на місці
- Урааа!!!
- Тихо тихо, не галасуй бо подумають що я якусь божевільну привіз. Ти що ніколи не бачила інтернатів?
- Насправді ні...я всі свої 17 років вчилась дома
- А вибач...
- Ні це ти вибач, я повинна була сказати трохи раніше...

Та на цій незручній ноті, ми пішли всередину величезного двору де була величезна кількість машин, дітей їх старших братів і сестер і невелика кількість бабусь і дідусів у літньому віці. Були різні дівчатка і хлопчики, першими кого я побачила так це тих блискучих дівчат, вони були дуже яскраві і начебто розфарбовані маркерами, їхні шкіри обличчя так і кричали "ВРЯТУЙТЕ Я ЗАДИХАЮСЯ ВІД ШАРУ ТОНАЛЬНОГО КРЕМУ І БЛИСКІТОК, ЗМИЙТЕ ЦЮ ГИДОТУ ТА ДАЙТЕ МЕНІ ВОДИ!!". Потім я побачила ще одну купку дівчат тільки вже більш менш які не виглядали як розфарбовані курки.

***

А от якраз зараз я починаю нервувати...Моріц кудись зник а я а що я, я просто стою як гарні меблі так так так саме як вони та незню де дітись. О нарешті мене кудись кликають, підізвала мене до себе наша завуч яку звуть Джулиет Бауерман дуже зла та неприємна тітка років зо п'ятдесят, одягнена уся в фіолетовий та над її столом висіли пейзажі з різноманітних місць Європи та трохи Америки, виглядає ця вся композиція гарно але трохи припала пилом (та не зрозуміло хто сильніше, картини чи сама завуч? Хі-хі-хі)

***

Ми підійшли до її стола, та ця жіночка зробила якісь прочерки у папірцях. Вона всілася в крісло та почала щось бурмотіти собі під ніс.

- Тебе звуть Меліса Джеферсон так?
- Так
- Тобі треба пройти прямо та у кабінет с права, там вже тебе чекають
- Добре дуже дякую

***

Я була в напрузі, та як тут без неї...в мене в голові пролунав голос Нани
ЕНДЖІ ОПАНУЙ СЕБЕ!!! Коли я підійшла до великих старовинних дверей, з великими металевими ручками у вигляді голови лева та хочу зауважити що ці двері дуже дивно виглядають у інтерєрі всього поверху. Самі двері були зроблені з темного дерева а весь поверх повністю в такому стилі, та багато багату картин розвішано не тільки в кабінеті Директорки та ще по всьому холу.

Я тихенько пройшла до великої просторої зали, яка була оформлена у стародавньому стилі, який набув своєї популярності приблизно у 18-19 столітті. У залі стояв камін, та висіло знову дуже багато картин деякі з них були репродукціями або підробками, "Син Людський" Рене Магрітт це звичайно одна з підробок, але досить якісна, навіть з першого погляду й не скажеш що це й справді не оригінал. Там ще стояв великий стіл заяким сиділа жінка років 30-40 доволі приємна на відміну від минулої. У неї було риже волосся, довгі вії та дуже легикий та гарний макіяж.Вона мене помітила, посміхнулась та почала говорити...