Магія гірського Різдва

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

Минуло лиш кілька годин, ще навіть не світало, а сани вже приземлилися! Ельфи пробудили Софійку і вона озирнулася навкруги. Скільки всього цікавого і незвичайного вона побачила! Навколо неї кружляли тисячі дрібненьких сніжинок, які витанцьовували якийсь дивний вальс, метушилися сотні маленьких ельфів, котрі весело вітали гостю, пускаючи маленькі феєрверки та вигукуючи: "Вітаємо!", "Ласкаво просимо!", "Ура!". Все-таки не кожен день вони зустрічали справжню людину в себе на півночі. Бо ж ,звичайно, до цього приїзду вони готувалися, адже Санта їх попередив. Кожна майстерня підготувала від себе один подарунок: майстерня шоколаду представила велику фігурку у вигляді обличчя дівчинки, майстерня карамелі зробила величезну тростину, майстерня випічки підготувала не менший за розміром імбирний будиночок, а майстерня подарунків зробила для дівчинки величезну та магічну скляну кулю, всередині якої літало безліч блискіток навколо центральної фігурки, що зображувала саму Софійку. Щоб уявити собі, наскільки дівчинка була здивованою, уявіть якби вас посеред ночі викликав Санта-Клаус з ельфами, посадив би вас на свої сани, яких під собою ви навіть не відчуваєте, ви злетіли б у секунді в повітря, і буквально через декілька хвилин ви опинилися на полюсі, де вас чекало б таке шоу, ще й з різними гігантськими подарунками! І з вами б говорили маленькі ельфи, про яких ви чули лише в казках, хіба ж це не різдвяне диво? Чого б, здавалось, ще бракувало Софії для повного щастя та здійснення її бажання, яке вона написала Санті у листі? Та цей чарівник розумів, що це лише початок його подарунка.
Далі у шоу-програмі ельфів запланована була екскурсія по всіх їхніх заводах і майстернях. Тож Софійку спершу завели на шоколадний завод. Там далі карамельний, завод випічки і так далі. Що було у середині я вам уже не розповідаю, бо ви ж і так усе давно знаєте, а захоплення Софії під час екскурсії просто не передати словами, тому я і не передаю. Але ж ви тільки собі уявіть, що усе це скупчення майстерень подарунків для дітей було лише малесе-е-есенькою частинкою усієї півночі. Та й тим більше усю її не вдалося би показати одразу, тож вони повели її на головні визначні місця. Спершу вона відвідала Озеро Таємниць, хоча насправді це звичайне озеро, але тамтешні жителі його прозвали таємничим завдяки магічним звукам, які створювала вода під замерзлою і товстою кіркою льоду. Далі вони пішли до Льодоскульптора, котрий, звичайно ж, брав здоровенні брили льоду, чаклував над ними, та в результаті отримував неперевершені льодяні скульптури. Згодом вони відвідали Ярмарок Сніжинок, де жило безліч малесеньких крижаних пушинок, котрим можна сказати, який виріб ти бажаєш, і вони вмить об'єднаються одне з одним та зроблять сніжинкову гірлянду, з якої потім можна виробляти що завгодно: хоч теплий светр, хоч магічне крісло, а хоч навіть корону. Потім усі ельфи завели Софію на Долину полярного сяйва, де щоденно можна спостерігати, як ніби хтось вимальовує на небі пензликом то синім, то зеленим, то фіолетовим кольорами. І ще було багато цікавих місць, які відвідала Софія, після чого вони одразу повезли її туди, куди попередньо сказав їм Санта. І прилетіли вони до величезної скрині, біля якої розчаровано чекав Санта з сумним настроєм. "Санта-Клаусе, що трапилось?! " – гучно прокричали ельфи в один голос. "Люба Софіє, ти уже тут? Видно, дарма ви її сюди привезли…" "Тільки ж не кажіть, що ви не змогли знайти ключик до неї! " – зажурено промовив ельф. "На жаль, ти маєш рацію, він просто щез з моєї кімнати…" І тут Софійка стривожено запитала: "А про який ключик іде мова? " – на що один із ельфів відповів: "Малесенький золотий ключик, що лежить у магічній кулі. " "Я знаю, де він. Він у мене! " – торкнулася своєї шиї дівчинка, і вмить зрозуміла, що його раптом не стало… "О ні, тільки не це! По дорозі на північ я… я його загубила…"