Нехай говорить темрява

Коли не світить світло

Вони вже разом проходять далі в під'їзд, і, очікуючи на ліфт, Чонгук нетерпляче озирається навколо, а потім мимоволі кидає погляд на людину, що стоїть поряд.

Він виглядає молодим, не більше 30 років. Гладко укладене волосся вугільно-чорного кольору підкреслює чіткі риси обличчя. Проте замучений погляд та ледь помітні темні круги під очима видають його очевидну втому. Працював у святковий день? Напевне, він точнісінько так само хоче вже скоріше добратися додому, щоб нарешті відпочити. Можливо, розділити цей вечір з близькою людиною.

Костюм ділового стилю сидить на ньому ідеально, а рівна постава та ледь підняте підборіддя складають враження серйозної та впевненої людини. Можливо, працює в сфері бізнесу, хоча Чонгук не здивується, якщо той має власний. Зрештою, апартаменти в цьому будинку коштують недешево.

Чонгук вже раніше зустрічав його кілька разів тут, в під'їзді, хоча нагода познайомитись досі не випадала.

У костюмі він його бачить вперше, і, варто визнати, виглядає той ефектно, хоч і незвично. Замість очікуваної ділової краватки на шиї під розстебненим коміром сорочки видно сріблястого кольору товстий ланцюжок, можливо з білого золота.

Ліфт нарешті прибуває, і чоловіки разом мовчки проходять в маленьку кабіну. Незнайомець натискає на кнопку з номером 21, а потім "зачинити двері". Чонгук - на свій 17 поверх.

Двері ліфта зачиняються, і він рушає вгору. Юнак, аби не витріщатися на людину, слідкує за цифровою панеллю, де змінюються поверхи. 9, 10, потім 11. Стрілка вже йде вгору, готова змінитися цифрою 12, як раптом ліфт зупиняється.

Вони з незнайомцем обмінюються швидкими поглядами, перш ніж лампа, поблимавши кілька разів, згасла. Кілька секунд в кабіні стоїть тиша. Чонгук прислуховується: нічого не чути. Ні шуму сусіднього ліфту, ні людей поблизу, нічого. Лише десь дуже віддалено пробивається невпинний свист зимового вітру.

- Приїхали... - Чоловік промовляє з нотками роздратування.

Чонгук подумки зазначає, що голос в нього приємний, низький та глибокий, ніби темний оксамит.

- Схоже, світло зникло. - Він висловлює свою очевидну здогадку, на що незнайомець лише виснажено зітхає та, діставши телефон, вмикає ліхтарик і приймається розглядати все навколо в пошуках рішення проблеми.