Жартівлива недовіра

Розділ 7

Сидячи в читацькій залі бібліотеки з Міною, Хосок прокручував моменти з вчорашньої наради ОПУЖ. Блондин зі світлим волоссям, імовірно, із низьким зростом — такий заголовок вписав Сокджин у зошит із зачіпками. Чон пам'ятає, як напружився Чімін і відчув переможний погляд пана Кіма, направлений у його сторону.

"Я впевнена, що Джихо потрібно кудись перевезти," — промовила Дженні, намагаючись перемінити тему, та ніхто, власне, не відреагував на її прохання. Всім, в першу чергу, було цікаво, а в той же момент ніяково, спостерігати за Чіміном, адже той ідеально підпадав під типаж хлопця з камери спостереження.

Сам Пак в той вечір виглядав дещо зажатим і пригніченим. Одна Джису поводилася з ним, як ні в чому не бувало, навіть поцілувала його на прощання. Сокджин роздратовано поглянув на Сон, але врешті промовчав.

Незважаючи на таку ситуацію, Хосок, як і зазвичай, йшов додому поряд з Чіміном, хоч і тримався злегка осторонь. Всю дорогу вони йшли мовчки. Може, це й на краще, адже Чон таким чином виражав імовірну солідарність до Пака. Така відчуженість Хосока не виглядала неприродньою, адже він до кожної людини ставився з підкресленою недовірою. Таким винятком була хіба що Міна.

— Тобі сподобалась остання книга?

Міна вивела його із потоку роздумів. Іноді Хосок міг несамовито провалитися у вир думок, через що міг здаватися дещо грубим, неуважним. Особливо, коли в цей момент він перебував в іншому місці, в інший час.

— Так, вибач. І так, мені сподобалась твоя книжка — "Ті, що співають у терні", — промовив Хосок дещо розгублено і усміхнувся. Йому й без безодні думок було важко скласти докупи свої слова перед Мію. Особливо, коли вона дивилась на нього таким глибоким запитальним поглядом, ніби справді непокоїлась про його стан. — Ну, себто не твоя, але за твоєю рекомендацією. Перепрошую. Останнім часом мене непокоять посторонні думки.

— Розумію, — погодилась Міна. — Думаю, нам поки краще відкласти читання. — Дівчина без вагань взяла його книгу і поклала поверх своєї, після чого відсунула їх в сторону. Хосок в нерозумінні закліпав очима. Міна перемінила свою позу, склавши руки в замок і серйозним тоном промовила: — Я тебе слухаю.