Разом на відстані

6

– Герміоно, будь ласка. Ми з Забіні не впораємося вдвох.

– Я теж нічого не знаю про бали і навіть ніколи цим не цікавилася. – ліниво відповідала грифіндорка, гортаючи свої нотатки.

– Я не кажу, що ти повинна знати.

– Чим же я тоді допоможу? – Ґрейнджер підняла на неї свої очі.

– Просто порийся в бібліотеці. Особливо в секціях міжнародних відносин. – Джині жалісно подивилася на подругу. – В тебе це виходить найкраще. Будь ласка. – протягнула вона.

– Не розумію, чому цих нюансів не знає Блез чи його друзі.

– Якби ж вони приймали тих гостей на світських заходах, а не ховалися за своїми матусями, то може чогось би й взнали. – Візлі сердито поглянула на Забіні, який сидів трохи далі від них в класі.

Він повернувся до дівчат, ніби відчувши погляд рудої.

– Візлетта, перевелася на курс старше? – спитав слизеринець.

– Тебе прийшла забрати на курс молодше, – різко відповіла грифіндорка, – хоча й там твоїх мізків буде мало.

– У-у-у, я думав ти швидше знайдеш із нею спільну мову, друже. – почав Мелфой. – Невже так складно приборкати Візлетту?

– Я не тваринка, щоб мене приборкати, Мелфой. – дівчина повернула погляд до Герміони. – Ми домовилися?

– Добре, Джин. Я пошукаю. – Герміоні не вистачало тільки потрапити під її гарячу руку.

– Ти найкраща. – дівчина вмить просвітліла і залишила поцілунок на щоці подруги. – Побачимося.

– Справжня фурія. – пробормотів Блез їй вслід.

Герміона важко видихнула і поклала голову на долоні. Міністерство створювало світський захід в Ґогвортсі на честь перемоги над Волдемортом. Дівчина не розуміла, що варто святкувати  – похованні мрії та надії, смерті дорогих людей, руїни магічного світу. Вони перемогли тільки одного чарівника, а скільки за тим втратили. Міністерство цього не розуміло. Воно не розуміло, що й досі залишилися ворожнеча між людьми, і варто звернути увагу на це, а не на дурне свято.

Міністерство ніколи не допомагало Гаррі під час війни, і тепер воно робить вигляд, що це було зовсім не так. Вони виставляють себе так, ніби приймали в цій війні участь. Як бридко.

Можливо, тільки Герміона ставилася до цього якось збентежено. Багато хто схоже знайшов в цьому заході - свою віддушину. Дівчата починали шукати сукні і сперечатися за хлопців, ті в свою чергу розробляли плани щодо випивки. Всім начебто була до вподоби ця ідея. Але Ґрейнджер не хотіла цього. Слухати Міністерство, а потім святкувати під гучну музику. По-перше, їй мало було що святкувати. По-друге, вона мало любила вечірки. По-третє, вона була поганою акторкою - зіграти радість перед друзями в неї навряд чи вийде.

Чи можна буде колись по справжньому радіти?

***

Шкільна бібліотека, к щастю, не сильно потерпіла в битві за Гоґвортс. Все залишалося на своїх місцях, що створювало неймовірний комфорт. Це місце надавало їй віри, що все може стати як раніше.

Дівчина сиділа в далекому кутку бібліотеки, і гортала книги, в яких містилася потрібна їй інформація. На столі лежав пергамент з нотатками  для Джині.

Різко її тіло відчуло дискомфорт. Шрам на лівій руці пекло, неначе в кип'ятку. Книга вислизнула з її долонь, і з великим шумом впала на підлогу.

Для Герміони такі вибрики шраму були не вперше, але це завжди було несподівано і дуже болісно. В ці моменти, їй здавалося, що вона знову опинялася в маєтку Мелфоїв і Белатриса виводить це жахливе слово на її руці. Після тої жахливої події шрам болів ще п'ять разів - це був шостий. Ніякої послідовності за цим не відстежувалося. Ґрейнджер не могла зрозуміти, що із цим робити. Вона переглянула бібліотеку Блеків, звернулася до лікарів Мунґо, і інших країн, але нічого з цього не допомогло їй дізнатися, як прибрати цей шрам.

Ніхто, окрім самої Герміони, не знав про її приступи болю. Їй не кортіло розповідати комусь про це, бо вона вважала, що це тільки її проблема і ніхто не має їй допомагати. Грифіндорка часто порівнювала себе з Гаррі. Тепер вона, як ніколи, розуміла його. На протязі семи років шрам горів на його обличчі і не давав йому спокою, і це була неймовірна біль – Герміона знала. Але на відміну від свого найкращого друга , дівчина не знала що саме спричиняє біль, і як від цього позбутися. Вона плекала надію, що зможе впоратися із цим, але з кожним наступним разом, ця надія зменшувалася в розмірах.