Письменницький челендж

#4

Опис:
Гучна музика не давала думкам і шансу, а все, що зв'язувало з навколишнім світом це светр, який вічно кусається.

Фраза: Светр, який вічно кусається

---------------------------------------------------------

- Гей, Мейфілд, светр в тебе лайновий! - дівчина навіть не озирається, коли чує це у свій бік, а просто йде вперед.

- Так він їй дістався від її лайнового братика! - вона стискає кулаки й вмовляє себе йти далі, - цікаво, а коли він згорав від нього пахло лайном? - не виходить, - а давай...

- Закрили свої погані роти, - Макс, трохи здивовано дивиться на Лукаса, з яким не розмовляла більше тижня і який щойно вступився за неї, - відваліть від неї, йолопи! - не те, щоб це подіяло, але двом хлопцям, здається, не хотілось зв'язуватися із баскетболістом. Шкільна ієрархія все ще існує, - як ти?

- Все нормально, - вона знизала плечима, - дякую, але... Не варто було. Мені байдуже, що вони кажуть, тим паче, я їх не слухала. Не встигла одягти навушники, тож...

- Слухай, ми все ще друзі і ти можеш покластися на мене, або на Дастіна чи Майкла. Ми завжди тебе вислухаємо і допоможемо, - він м'яко посміхається.

- Ага, звісно. Вибач, але я маю йти. Іншим разом.

Макс не чекає на відповідь, а просто швидко йде зі шкільної парковки. Раніше звідти її забирав Біллі, так він міг казати багато лайна, бурмотіти щось типу «якого біса ти так довго» чи «я не твій персональний водій», але в цьому було щось особливе. Щось, що стало важливим після того, як його не стало. Дівчина швидко вмикає пісню на плеєрі, аби заглушити власні думки та навколишній світ.

And if I only could
I'd make a deal with God
And I'd get him to swap our places

Насправді, це давно вже не допомогає. Спершу, було легко. Гучна музика не давала думкам і шансу, а все, що зв'язувало з навколишнім світом це светр, який вічно кусається. Зараз важче. Усі навколо так і хочуть сказати хоч щось: ласкаве чи зле, не важливо, але ці слова глушать пісню і думки вириваються на поверхню. В такі моменти Макс дістає цигарку, сідає на підвіконня (або в якомусь іншому місці) і повільно викурює її. І лише після цього дозволяє мозку потонути в усіх варіантах, які він може уявити.

От і зараз дівчина сідає на східці біля свого будинку та повільно починає курити. Вперше їй дав цигарку саме Біллі, тоді їх побачила матір Максін, галасу від неї було багато, але Ніл про це так і не дізнався. Вдруге... Власне, якщо дивитися правді у вічі то саме брат навчив її курити. Точніше, він дав Мейфілд зробити декілька тяг, потім трохи посміявся з того, як вона кашляла, і на цьому все. Але, тим не менш, пригрозив, що приб'є її, якщо вона почне тягати цигарки з його заначки... Погроза так і залишиться погрозою, бо виконувати її нікому. Ніл зник з життя, матері, трошки, наплювати, а Біллі більше немає. Все, що від нього залишилося у Макс це декілька упаковок сигарет (які вона витягла з усіх його схованок), стара, вже не працююча, запальничка і светр.

Гарґров не носив його надто часто, лише, коли було надто холодно або він хворів. Бо як же так. Брутальний хлопець, гроза усього міста, мрія багатьох дівчат і в светрі. Смішно звучить. Але Макс він подобався. Не брат, звісно, ні, він, більшу частину часу, був тим ще придурком, а от светр - так. Здавалося, що це була найм'якіша та найтепліша річ у світі. Але... Ні, він постійно кусався та взагалі не грів.

Або Максін це так здавалося? Можливо, він дійсно грів, але не її. Можливо, він дійсно був м'яким, але не для неї. Можливо, Біллі не був придурком, але не з нею. Можливо, він був живим, але в іншому місці.

Дівчина викидає цигарку і рукавом витирає очі, на яких знов з'явилися сльози. Якщо хтось побачить, скаже, що то від диму, але ж... Всім байдуже. Вона відмотує касету на початок і заходить в дім.

And if I only could
I'd make a deal with God
And I'd get him to swap our places
Be running up that road
Be running up that hill
Be running up that building

×The End×

×Grey Fury×