Письменницький челендж

#3

Опис: Герміона любила, буквально, усю їжу, яку готувала Моллі Візлі... Окрім... Сирників

Фраза: Смак бабусиних сирників

-------------------------------------------------------------

Герміона любила, буквально, усю їжу, яку готувала Моллі Візлі. Здавалося, що в цьому світі немає нічого, чого б ця жінка не могла створити на своїй кухні і яка б не прийшлася абсолютно кожному до душі. Але, як виявилося, є. І це були сирники. Прості, приготування яких займало в господині не так уж і багато часу, були... Не смачними. Тобто, для Герміони вони були не смачними.

Вперше ґрифіндорка зрозуміла, що щось не так на початку четвертого курсу. Здається, то був звичайний ранок в «Норі», коли сімейство Візлі, а також їхні постійні гості, зібрались на сніданок. В такі моменти в будинку завжди було голосно, від розмов, сміху, а потім й від слів подяки до Моллі. Тим паче, в той день вона їх здивувала і, до чаю, замість печива, приготувала сирники. Вони були ніжні на смак та просто танули в роті, особливо, якщо додати до них трошки меду. Але Герміоні тоді довелося вперше, трохи невпевнено, посміхнутися та збрехати. Ні, сирники дійсно були апетитними, але вони були не такими.

Чим далі йшло, тим складніше Грейнджер було брехати та відмовлятися від смаколику. Останнє, доречі, іноді дивно сприймалося, як Моллі, так і іншими членами родини, які були при цьому присутні. Але складніше за все було пояснити самій собі, що з отими сирниками не так. Чому вони не викликають такого ж задоволення, як і інші страви? Чому від них так легко відмовитися?

Але, поки що, дівчині вдавалося дуже вдало тікати від відповіді. А отже вона тішила себе тим, що ніхто не здогадується про оцю її брехню.

- Герміона, доню, можна тебе на хвилину? - місіс Візлі ласкаво посміхнулася і хитнула головою в сторону кухні.

- Так, звісно, - ґрифіндорка одразу ж піднялася зі свого крісла і стрімко попрямувала за жінкою, яка вже рік є її свекрухою, - щось сталося? Я можу вам чимось допомогти?

- Ох, сонечко, в мене просто виникло одне питання і знаєш все ніяк не було часу для того, аби задати його тобі, - вона швидко махнула паличкою і на столі з'явилися дві чашки з чаєм, - ти ж не проти? - дівчина нічого не відповіла, а лише сіла на стілець, демонструючи усю свою готовність слухати, - чого тобі так не подобаються мої сирники? Ти не подумай, я просто хочу знати, як зробити так, щоб ти не змушувала себе їх їсти, а дійсно насолоджувалась.

В цей момент уся віра в бездоганну брехню (якій через декілька місяців мало б виповнитися десять років), просто зруйнувалася на очах. Герміона винувато посміхнулась і опустила голову.

- Проблема в тому, що я не знаю. Вони смачні, дійсно смачні, але в них... Щось не те і я не розумію що саме. Наче... Наче колись я їла такі самі сирники, але вони були іншими і тому мій організм відмовляється сприймати інші, - вона швиденько зробила ковток чаю, - вибачте за те, що брехала.

- Ох, нічого страшного, сонечко. Просто... Просто не змушуй себе куштувати щось, що тобі не подобається, добре? - Моллі знов лагідно посміхнулася і дуже швидко перевела тему на роботу в Міністерстві Магії.

Знадобився ще один рік, аби Герміона зрозуміла абсолютно все. І про це вона одразу ж вирішила розповісти свекрусі.

- Місіс Візлі, місіс Візлі, - дівчина, буквально, з'явилася на чужій кухні з повітря, - я зрозуміла! Ой, - звісно про такі появи треба попереджати, бо жінка, через це, впустила тарілку, - вибачте.

- Нічого страшного, - Моллі легким махом палички все прибрала, - на щастя... Так що ти там зрозуміла?

- Сирники, я все зрозуміла, - вона гордо поклала на стіл шматок паперу, - мій мозок відчайдушно намагався згадати смак бабусиних сирників. Це її фірмовий рецепт і я їх востаннє їла ще коли була дуже малою. І...

- Хм, а знаєш, думаю, сьогодні на вечерю я спробую їх приготувати.

Герміона любила, буквально, усю їжу, яку готувала Моллі Візлі, а особливо сирники. Вони були прості, не займали багато часу в приготуванні. А ще вони повертали її в далеке дитинство, та нагадували смак бабусиних сирників.

×The End×

×Grey Fury×