Письменницький челендж

#1

Опис: Іноді для того, аби відкрити очі на власні почуття потрібно лише правильно приготувати зілля

AU, в якому персонажі дивних див навчаються в Гоґвартсі.

P.s. Можливо, трошки неочікуваний шип, але повірте, для мене він теж таким став.

Тема: Запах перший апельсин
--------------------------------------------------------------

#1

«Я ніколи не відносила себе до дівчат, які пускають слину на Драко Малфоя чи Блейза Забіні, або, якщо заглядати на інші факультети, Гаррі Поттера чи Седріка Діггорі. Власне, більшу частину мого навчання я ненавиділа кожну зміюку, яка псувала моє перебування у школі. Так, звісно, на четвертому курсі я знайшла друзів і жити стало простіше, але...»

- Міс Мейфілд, досить відволікатися від мого предмета. Бо я буду вимушений зняти бали із Слизерину, - професор Слизоріг похитав головою, дивлячись на стан зілля у котлі.

- Вибачте, - Макс насупила брови і, як вона думала, зробила розумний вигляд, ніби здавалося, що вона щось робить. Професор на це промовчав і відійшов від її столу до інших більш вправних учнів.

- Не хвилюйся, я своє вже зробив, зараз і тобі швидко амортенцію зваримо.

«А от власне і те саме але. Стів Гаррінґтон. Він старший за мене на два роки, але навчаємось ми на одному курсі. Тобто, зараз так вийшло, бо він прийшов на додатковий курс, а я на сьомий. Чесно кажучи, наше із ним знайомство та спілкування були дивними. По-перше, він був другом Дастіна, що завжди збивало із пантелику абсолютно всіх, а по-друге, якщо десь була бійка, то це обов'язково були Стів та мій брат. Чесно кажучи, я все ще не знаю, коли ми стали друзями. Але... В якийсь момент його стало забагато в моєму житті. Тобто, навіть Дастін зараз спілкується з ним менше, ніж я»

- Тебе більше не задирають? - Максін повернулась у реальність лише тоді, коли Стів почав говорити з нею.

- Я сестра Біллі Гарґрова, хоч і не кровна, яка отримала за останні два роки прізвисько Божевільна Макс, а минулого року протистояла одному із Смертежерів без палички та змогла перемогти його... - дівчина фиркнула, - ти дійсно думаєш, що хтось мене буде чіпати?

- Ага, бо ти спілкуєшся із ґрифіндорцем, який, доречі, замість тебе готує амортенцію, - хлопець посміхнувся, - але добре, вірю чіпати тебе ніхто не буде.

«-Ага, бо ти завжди будеш усіх захищати» - але Макс про це не говорить. Вона залишає цю думку в своїй голові і продовжує аналізувати свою дружбу зі Стівом. Бо почалась вона так... Тупо.

Як виявилося хтось із ґрифіндорців за п'ять років до їхнього вступу в Гоґвартс посадив у теплиці дерево апельсину, зі звичайної насінини і заховав чарами аби ніхто не знайшов. Біда була в тому, що тому учню вже настав час випускатися, отже він знайшов наївного першокурсника і довірив йому свій «скарб». Звісно, таким чином, за апельсином став наглядати Стів. Звідки про це все знала Максін? О, все просто. Коли дерево зацвіло вперше, Гаррінґтон був настільки щасливий, що ледве не розпатякав усім студентам про все. Але першою, та, насправді, єдиною, хто про все це дізнався була Макс, тому що її він зустрів раніше, ніж інших. А ще через деякий час Стів приніс дівчині перший апельсин.

- Що ж, міс Мейфілд, розкажіть мені основні ознаки амортенції? - професор Слизоріг уважно подивився на студентку, яка знов відправилась у свої спогади.

- Воно має перламутровий блиск на своїй поверхні, а також пара закручується по спіралі, - насправді, Макс змогла відповісти лише через те, що Стів дуже агресивно тицяв пальцем спочатку в саме зілля, а потім в пару. Професор, скоріш за все, бачив це, але вирішив проігнорувати, - а також для кожної людини воно має особливий запах.

- І який же він у Вас?

Максін зробила глибокий вдих, після чого її шокований погляд опустився на зілля. Здається, останні два роки вона відштовхувала від себе очевидну думку.

- Запах... Перший апельсин

×The End×

×Grey Fury×