Я ніколи не рятувала тебе...

3

Перед тим, як стрибнути з балкона, Офелія спала на думку.

А якби це був не сон чи галюцинація? А якщо вона справді повернулася в минуле?Її не хвилював біль, який прийде після падіння, навіть смерть.

Вона вже спожила луску русалки. Її це не хвилювало. Чого вона боялася, так це можливості того, що... перед нею з'явиться нова можливість.

Дівчина боялася похитнутися, коли знову зустріне Яна, поки він нічого не знає.
Незалежно від того, наскільки хтось втомився, будь-хто вагатиметься, коли йому нададуть ще один шанс.

Так чи інакше, Ян все ще був першим коханням Офелії. Він перший подарував їй ласку і любов. Якби дівчина не взяла його за руку, її точно продали б заміж за політичною домовленістю.

Коли ця ситуація повториться цього разу, чи вона не зможе взяти його за руку? Як вона могла навіть подумати про таку дурницю... Офелія не була впевнена.

Вона все ще пам'ятала той день, коли Ян зізнався їй у коханні. Вона ніколи це не забуде. Це був перший раз, коли Офелії сподобалася інша людина.

Усі тоді багато говорили про дівчину та Яна, враховуючи, який це був скандал у вищому суспільстві, і вони казали, що Офелія, мабуть, зізналася першою. Але це все, про що вони могли говорити, бо не знали справжньої історії.

Офелія врятувала Яна на узбережжі, але весь час уникала його. Вона знала про чутки між Яном та її зведеною сестрою, і якби вона опинилася між ними, то напевно побачила б кров. Як і все життя, дівчина хотіла жити в тіні.

Але одного разу вона піддалася своїм почуттям. Ні, не в день, а в ночі.

Ніч на цьому узбережжі з чистим білим піском. Чоловік, який сидів на пляжному рифі, озирнувся й побачив її, а потім тихо покликав, ніби сам був океанською хвилею.

«Офелія».

Морський бриз тріпотів і проносився по його волоссю. Коли він повністю зосереджувався на Офелії, він ніби мав сріблясту ауру навколо себе під яскравим місячним світлом — ніби він був для неї маяком.

Тримаючи лампу, дівчина підійшла до нього, не відповідаючи на його оклик. Коли вона підійшла, його очі викривилися, коли він усміхнувся. Навіть більше, ніж під яскравим світлом люстри, чоловік був людиною, яка виділялася більше на хвилях, які колись загрожували стерти його існування.