Напівкровка

Розділ 1.Нова учениця

1927 рік

— Доброго ранку, це ваша нова учениця. Привітайся з усіма, будь ласка,– звернувся викладач до мене.

— Всім привіт мене звати Джулія,– мовила я, обернувшись до класу.

Але всі вже обговорювали мене із-за моїх очей. Що ж у них таке незвичайне? А те, що моє одне око прикрите тканиною. І тому я швидше всього схожа на пірата з нею. Але без неї я не можу бути...

— Можливо, ти ще хочеш щось розповісти про себе?

— Всіх швидше всього цікавлю не я, а мої очі. Тому одразу скажу, я сліпа на одно око тому сховала його, – сказала я і весь клас різко затих.

— Можеш сідати туди на задню парту біля нашої старости.

Я сіла на своє місце. Дівчина яка сиділа біля мене явно не була рада моїй компанії.

--------------------------------------------

— Ей, проснись,– звертався до мене не відомий голос.

— А? Що? Я не сплю,– тільки, проснувшись мовила я.

— Я помітив уже як 3 урок останні хропиш.

— Та не хроплю я,– обурено відповіла я.

— То в переносному значенні.

— А... Зрозуміло. А чому нікого нема?

— Тому, що всі вже розійшлись по домах, – мовив хлопець, показуючи на годинку, яка знаходилася на стіні.

— Уже 1 година? – здивовано промовила я.

— Саме так. Усе іди, а то мені потрібно клас зачиняти.

— А ти взагалі ,хто такий?

— Хм, цікаво хто ж я... Уже, як тиждень тут навчаєшся, а досі не знаєш в обличчя своїх однокласників,- наблизився ближче. — Я Ерік,- після короткої паузи мовив він.

— Ой вибачаюсь, вас просто тут так багато

— У твоїй колишній школі не так же багато було?

— А? – несподівано здивувалась я від його питання.-Трохи менше, – перше,що прийшло мені в голову.

Через пару хвилин Ерік вигнав мене з класу. Ми йшли разом до виходу, а далі розійшлися по різні сторони.

— Джу, ти чого сьогодні так пізно,– звернувся до мене мій дядько ,як тільки я прийшла до дому.

Дядько Кларк — вампір, із яким я тепер живу. Саме він про мене піклувався після смерті батьків.