Цілий ранок Оксен кудись збирався. Складав в хустину їжу, в платок гроші. А потім взагалі запряг коней. Покликав він Олесю, вона швидко прийшла і брат почав говорити сестрі
- Я їду на ярмарок, вернуся завтра. Та ти тут помагай Тані
- Добре братику - Оксен обійняв її
- Що тобі привезти з ярмарку, сестричко?
- Та не потрібно, ви краще Тані щось купіть, дітям
- Та як не купити нічого? Майже осінь, свати скоро приходити будут, цього року може хтось і приглянеться - усміхнувся Оксен - тай потрібно тобі щось мати, там спідницю, сророчку, може буси нові, або хустину
- Та ні, ну ви ж знаєте, не хочу я заміж
- Навіть якщо й так. Ти ж маєш бути як копієчка
- Добре брате, їдьте, тай по скоріше вертайтесь
Оксен сів на віз, виїхав з подвір'я, тай поїхав від Хутура. Олеся в свою чергу закрила хвіртку, і пішла до хати, допомагати Тані.
Діти з Федором ше спали, а Таня вже розпалювала в печі щоб щось приготувати
- Таню, ви йдіть поспіть ще, а я все приготую
- А ти впораєшся? - сумлінно подивилась Таня на Олесю
- Звичайно впораюсь. Я ж якось готувала до того як ви з братом оженились - усміхнулась Олеся
- Добре, ти приготуй сніданок - сказавши це Таня пішла далі спати
Десь пів години Олеся кохуварила. Вона приготувала картоплю в люшпині, або другими словами мундери, та вже поставила варити вареники. А на даний час вона вже нарізала сало на зарарку для вареників.
До кухні зайшов Федя. Зайшов він звичайно шкиндибаючи, томущо нога ще боліла. Взагалі він йшов покурити, та замітив шо на кухні саму Олесю, яка трудилась як бджілка, не с міх повз неї пройти.
- А хто в нас тут рання пташка? Гм? - підійшовши, та поклавши руку на стіл
- Видно я не одна - поставивши на сковорідку сало
- Видно. Може якась допомога потрібна? - підійшовши блище до Олесі
- Ну, якщо ти сам запропонував. - підійшла до мішка з картоплею, дістала одну бульбу, зі стола взяла ніж, підійшла до Феді, і дала йому картоплю з ножем - На, ось на чисть бараболю на борщ
- Ох, Олесю, чуло моє серце що ти мене припадаєш! - почавши чистити бараболю, і дивився на неї хитрим поглядом
- Ти сам себе припахав, я не просила тебе про допомогу - помішувала на сковорідці сало Олеся
- Ну так, тут ти згодна. Куди? - простягнувши їй руку з почишченою картоплиною
- Ось сюди - взявши миску, і простягнувши її Феді - і якщо тобі цікаво, то я не думала зараз ще щось варити
- То я можу не чистити картоплю? - здивовано глянув на співрозмовницю Федір
- Ні, я хотіла борщ приготувати на обід, но нічого не буде, якщо я приготую на декілька годин раніше. І тимпаче буде різноманіття, може хтось захоче і картоплю, і вареники і навіть борщ
- Або ти просто захотіла провести зі мною трішки більше часу - переставши чистити картоплю, і підійшовши до Лесі, сказав Феді
- А можей так - вона навіть незрозуміла як це сказала, але потім взяла себе в руки, та знову зніяковіла. Федір одним махом притягнув Олесю до себе, та поцілував в губи. Вона не відбивалась, просто насолоджувалась моментом. В цей момент Олеся зрозуміла що вона його любить. А Федя навпаки, він ще раніше полюбив її.
- Олесю! А ти незнаєш де батько?
