За цілий день Олеся не виходила зі своєї кімнати, вона хвилювалась за життя Феді, сильно він їй в душу зайшов. Таня Оксану все розповіла. І перев'язку на вечір Таня зробила. А Олесю ніхто не турбував цілий день.
На наступний день Таня попросила Олесю занести все для перев'язки для Феді
- Оселя? - подивився на неї Федя - сідай - показавши на лавку, а Леся поспішно сіла
- Болить? - запитала Олеся
- Так, дуже - зробив помираючий вигляд, поклав руку на серце - Он ти до мене не заходиш, тай болить. А я тебе вчора чекав, а ти не прийшла. Бач до чого ти мене довела, помираю!
- Ще ніхто не викрав від того що я не приходила
- То я перший випадок - нахилився до неї, і зробив щенячі очі - Ти б мене хотяб приголубила, обійняла, поцілувала, і в мене бистро все боліти перестане
- Ти мені тут очі не строй. І обнімати я тебе теж не буду. Хитрий який.
- То може хочаб рану перев'яжи
- Ні, я крові боюсь
- Ох он ти яка, як життя рятувати то не боїшся, а як просто перев'язати то не боїшся! А що ти дітям скажеш?
- Яким дітям?
- Як яким? Нашим, нашим дітям. Он що ти їм скажеш? Скажеш що їхній батько помер від того що їхня мати не хотіла мене лікувати?
- Ну ти знову за своє. Ну з тобою неможна серйозно!
- Ай - схопився Федя за ногу, і почав казати як боляче, Олеся з переляку нахилилась до ноги, але Федя перехопив її талію руками, і притягну до себе
- Що ти робиш?!
- Не поцілуєш не відпущу! - після цих слів він поцілував її в губи, на що отримав ляпас - За що?
- А за те шо цілуватись поліз! Відпусти!
- Не відпущу! - він хитро усміхнувся, Но Олеся нажала пальцем на його рану, і Федя бистро її відпустив - Ти що здуріла? Вбити мене вирішила?
- Не я, а ти сам. А я казала відпусти - вона встала і пішла до виходу.
Вечері всі сіли вечеряти, окрім Феді.
- Олеся, ану наклади їсти і занеси Феді - сказав Оксен
- Добре братику - вона бистро наклала йому в тарілку картоплю, сало, та скибку хліба, тай понесла до нього
Вона постукала у двері
- Можна? - запитала за дверми Олеся
- Якщо ти вибачитись, то так, заходь - Олеся увійшла в кімнату і поставила тірілку на стіл
- Я тобі їсти принесла
- А ще? - трішки привстав щоб не лежати а сидіти на ліжку
- Що ще? - не розуміюче дивилась на нього Олеся
- Вибаченя - подивився їй прямо у очі
- Ні, ти заслужив! Ти мене не відпускав - Федя взял її за руку і потягнув на кровать - Що ти робиш!?
- Тихіше - поставив палець до її рота - Ну он чому ти мене відшиваєш?
- А що мені робити? Лісти цілуватись?
- Так.
- Ні
- Так
- Ні
- Так
-Федя, я усе сказала. - встала з ліжка - Мені пора. Вона вийшла з кімнати а Федя так і залишився сидіти на діжку, і дивився на двері
