Капкан тьми

8🕷

Небо багровіло. Ворони все голосніше і дальше розносили власні крики. Деякі вірять, що ці птахи приносять невдачу, частіше смерть.. та не слід лякатись, наш світ повен жахів, проти яких каркання тліє. Чаклунка оглядала бліде обличчя. Доки дівчина спала, стара та худа жінка встигла дізнатися все, що потрібно було. Раніше вона без проблем загляне в майбутнє та за достатню плату збереже тебе від біди, але зараз її руки були зв'язанні. Дівчинка мала зовнішність дитини, що і злило чаклунку. Скоро він буде тут, тому слід щонайшвидше позбутися гості.
~~~
Даймон крокував довго, в одній момент її запах просто зник. Посеред дороги, просто розшарувався у прохолодному осінньому повітрі. Гнів заполонив розум та хлопець лише важко вдихнув та дістав сотовий телефон, люди дійсно досягли непоганих результатів науки, мистецтва та навіть технологій та все ще закривали очі на очевидні речі. На екрані висвітлився номер його подруги, вони домовились про зустріч на яку хлопець спізнювався.
-Навіщо було тратити мій час на фальшиву зустріч?-без привітання випалила Оріанна.
-В мене є термінові новини де близнюки? зараз було б краще зустрітися всім разом.
-Хм Даймон термінових новин від тебе не так багато. Двійнята зараз у Східній Африці виникли деякі проблеми, коли ми востаннє говорили в їхніх планах не було повертатись так швидко.
-Знайди спосіб зв'язатись з ними, нам є про що поговорити.
-Тебе зачекати? Столик заброньований, а вина вистачить. В мене не настільки, але теж є новини. Постарайся приїхати якнайшвидше.

Даймон лише збив дзвінок та завів чорний lamborghini, який одразу ж попрямував до зазначеного місця.
Згодом він прибув до ресторану та піднявся на потрібний поверх, де нікого окрім пари очей не було. Оріанна- дівчина із вогнянно рижим волоссям спокійно спостерігала за ним, немов кішка. Червона сукня придавала її вигляду ще більшої пристрасті.
-З останьої нашої зустрічі твої форми стали більш... округлими,- і справді попередню їхню зустріч вона не була дуже безформа, але все ж зміни були помітні.
-Одна смертна з чудовими формами вирішила обмінятись, а якщо чесно то приємно чути, що перше що ти в мені помічаєш це жопа яка стала більш випуклою в сукні, крім цього я ще зробила кучу хороших справ, майже в монахині подалася. Розчаровуєш.- ковтаючи черговий бокал вина проворкотіла дівчина.
-Я не для цього тут. Що з двійнятами?
-Тиждень. Це мінімальний час за який вони зможуть повернутися. Що могло статися, що ти збираєш нас разом?- прищурившись вона розглядала його вираз обличя.
-Я знайшов спосіб повернутись додоми.
Оріанна впустила з рук бокал та той моментально розлетівся по залу уламками.
-Ти збираєшся тримати це при собі аж до приїзду двійнят?
-Якщо за цей період я щось придумаю то можливо і більше. Не хочу впустити цей шанс,-він присів навпроти неї вглядуючись їй в очі, нащо вона лише покачала головою.
-Ти думаєш, що можеш впоратись сам, але ми в одному човні і сам ти не вигребишся. -вона з грацією кішки минула його стіл та розмістившись за його масивною спиною спокусливо прошепотіла на вухо,-навіть не намагайся.
За митть вона вже залишила кімнату, де він опинився один на один із власними думками.