-І Намджун, тебе несторожує хлопець, який сидить біля дверей- вони всі обернулися поглянувши на Чіміна- він знає про це все тому й не розкаже нікому
-Чонгук думає про вас усіх так скажу і ще про щось, але я з ним потім поговорю на цю тему, Чімін думає про того, хто йому подобається- Чім вздригнув, а Техьон ухмильнувся. Поклонившись шатен пішов на своє місце, після того пройшов Хосок
-Я - Чон Хосок і я можу вилікувати рани доторкнувшись до них- всі кивнули і в думках дивуються- але я не знаю як вам це показати бо...
- Чекай- Чонгук пішов на хвилинку в якусь кімнату і вернувся до них тримаючи із заду руки, Чімін побачив це і насторожився. Чонгук стає біля Хосока і кладе перед собою свою руку і ножем ріже рану. Всі розширили очі і хотіли кинутися до нього, але Техьон перед ними поклав руку, щоб не йшли. Чімін напружився всім тілом. Хосок здивовано поглянув на Чона, але взяв одною рукою його за зап'ястя, а другою провів по рані заплющивши очі. Через декілька хвилин рани вже не було. І тоді всі були шоковані цим трохи не приємним видовищем. Наступним був Юнгі, йому також потрібно було показати свої здібності на комусь і знову це Чонгук. Він поглянув на нього пильно і тоді Чон закричав і паралізувалось все тіло, він рухнутись не може і пронизлива біль і тому він шипить і в очах чуть не сльози, тому й Юнгі його відпустив. Чіміну це все не подобається. Тут калічиться сильно брюнет, але що він зробить. Джин, а це блондин з дуже пухлими губами і світло-карими очима вміє надсилати панічний страх на людей, який створює негативні думки, або події не гативні. Він створює ілюзію, яка не сподобається тій людині. Тут знову доброволець Чонгук. Джин це зробив і тому Чон побачив перед собою свою наче маму і у нього очі як кришталь
- Мамо?- він це сказав тихо, але всі почули, бо тут відлуння. Чімін напружився в котре і поглянув настороживио на емоції брюнета. Йому це не подобається. Джин відпустив Чонгука і тоді він побачив всіх і натягнуто всміхнувся. Наступний Намджун. Хлопець у якого волосся покрашений в білий, і його структура лиця відрізняється трохи від інших. У нього феноменальна пам'ять. Він може запам'ятати зміст книжки прогорнувши просто сторінки, ще пам'ятає всі події і слова з точністю і координати. Тому Чон найшов книжку Намджуну, яка лежала на стелажі біля вікна дальше від дивана, про якість технології. І Намджун розказав трохи. Корисний дар. Закінчивши всі попросили Чонгука показати свій, тому він видихнувши розбігся і зник, а потім хтось подзвонив у двері. Техьон відчинив їх, а там Чонгук, всі поплескали і здивувалися. На цій ноті вони закінчили і створили графік занять і планами щодо їх одної проблеми. Кожної суботи вони будуть зустрічатися тут. Попрощавшись з усіма він закрив за гостями двері, але Техьон лишився і прошептав брюнету на вухо:
- Чімін до тебе відчуває симпатію і, здається, ти до нього також- він побачив розгублений погляд брюнета і ухмильнувся
-Це не правда- але Техьон вже вийшов із будинку, голосно видихнувши він пройшов в прихожу до Чіміна. Той досі сидів на кріслі, але поглянув на брюнета і побачив в його темних очах стомленість
- Навіщо ти дозволяв на собі провіряти їхні здібності?
- Я ж лідер і несу відповідальність за них, тому краще на собі це відчути ніж на комусь із команди- Чім кивнув і встав із місця
- Тоді Джин створив ілюзію..мами?- Чім питає тихо, а Чон вздригнувся і розгубився, але киває
- Так...ну що відправляємося додому?- питає брюнет натягнуто всміхаючись, блондин кивнув, тай перший взяв за руку Чонгука чекаючи команди, щоб бігти. Телепортуючись хлопці опинилися в гостинній в квартирі. Опинившись вони роззулися в коридорі. Батько ще не прийшов і це трохи добре. Або він міг побачити, що вони так зненацька появилися і потім потрібно оправдовуватися б було. Хлопці плюхнулися на диван, Чонгук стомлено розвалився на ньому. Важкий був день, бо телепортувався, а ще й на собі пробував різні здібності людей із команди. Це було важко й морально й фізично. Тому можливо він проспиться до наступної суботи. Чімін поглянув коротко на брюнета і витягнув свій телефон 23:57
- зараз буде 12 ночі- каже здивовано Чімін
- Я лягаю спати- вздихнувши стомлено Чонгук плететься в кімнату взяти змінні речі, а потім у душ. Чімін просто зараз лежить на дивані чекаючи своєї черги.
Коли вже всі справилися зі своїми справами, то лягли спати не дочекавшись містера Чона. Вони просто виключивши світло лежать думаючи кожен про своє. Був важкий день, але вже він в минулому, а зараз потрібно виспатися, але в сон чомусь не клонить. Тільки чути вертіння на ліжках і ще глибокі вздохи та видохи. Не витримавши такої нагнітаючої і нестерпної ситуації:
-Не спиться- Чім обернув голову до ліжка Чона. Темнота, але якщо пристосуватися то бачно силуети, тому це не заважає бачити де знаходиться співрозмовник
-Так- сумно і одночас роздратовано видає Чонгук
-Я також не можу заснути- вони двоє одночасно видихнули
-Давай краще постараємося заснути- Чонгук розвертається в другий бік
-Ти не хочеш зі мною розмовляти? Чи ти мене уникаєш?- Чім досі обернутий до спини Чонгука
- Ні. Просто стомився. Крім того дякуй, що я тебе терплю, а то якби був на моєму місці гомофоб то точно б пішов спати на диван
- Ох..що ти кажеш- наіграно каже Чімін
- Я кажу правду- Чонгук обертається до Чіміна
- А ти хіба не гомофоб?- насмішливо питається він
- Я от ні. В мене є два друга дебіли, які люблять один одного, а признатися слабо хм...тому не гомофоб, а ще й третій- ти є
- Огого- Чімін ухмиляється і встає зі свого ліжка та йде в бік ліжка Чонгука. Той напрягся і не розуміє, якого хрєна йому не лежиться? І якого хрєна він іде до нього. Дойшовши до ліжка Чона він стає на нього одним коліном, а потім нависає над Чонгуком, той дивиться на силует лиця блондина, який вже чіткіший. Брюнет напрягся і здивовано дивився на нього. Чім наклоняєтьмя нижче і обличчя стає десь на рівні шиї Чонгука
- А зараз не гомофоб, м ?- Чім проводить носом по шиї Чона вниз до ключиці викликаючи мурашки в обох. Блондину це подобається. Він не знає чому так, але йому подобається, як виглядає брюнет і який він в душі. Про нього хочеться дізнатися більше, бо Чіміна тягне до нього, наче магнітом. Чонгуку це також подобається і він не розуміє свої відчуттів. Якого хрєна? Стоп..стоп..стоп він на це не підписувався
- Я не гомофоб, але я й не гей- говорить шепотом брюнет, а Чимін усміхається і проводить носом знову по шиї вже до скули
- Впевнений- він шепче йому на вухо, а Чонгук вздохнув і просто відштовхнув від себе Чіміна
- Йди спи- Чімін хмикнув і ляг біля нього
- Застав
- Ну блять. Ну чого ти такий нестерпний? - Чон ногою сильно штовхає Чіміна в бедро і той падає на землю
- От і заставив. На добраніч- Чім усміхнувся чи то ухмильнувся не було зрозуміло і пішов до свого місця радуючись, що на Чона справив таке враження і, можливо, колись таке повторить, йому сподобалося. Не знати що більше, доторкатися до Чона чи просто відчувати і слухати глибоке дихання Чонгука. Стоп, Чімін? Він тобі подобається? Чім махнув головою відганяючи такі думки. Він сам відчуває, що це не просто забава, а щось інше, але не розуміє що.
****
За вікном маленькі краплі падають на асфальт утворюючи велику калюжу. Хмари затулили сонце, тому зараз похмуро і сіро. Каплі танцюють якийсь хаотичний танець, який з кожною секундою пришвидчується. Гарний день для того, щоб про щось подумати по сумувати чи просто по спати. Цей день інколи творить чудеса, а інколи й клопоти. Великі оленячі очі зараз кришталеві, а ще розширені від шоку. Стоїть біля дверей в кімнату батьків обнімаючи білого ведметика. Очки не зрозуміло і схвильовано дивляться з відблиском кришталю, наче це алмаз, або діамант.
-Мамо...а ти кудась їдеш?- сумний голос пролунав у тишині, тільки чути, як мати складає у валізу речі дуже швидко. Почувши голос сина воно вздрогнулася і поглянула на нього. Мама плакала, але усміхнулась поглянувши на сина. М'якенькі пухлі щочки, маленькі губи, що трохи підвіткриті і великі глибокі бездонні очі. Вона усміхаючись пішла до сина і присіла
-Ти чого не спиш синочку?- мама доторкнулась долонею до личка Чонгука і у неї на щоку покотилася сльоза
-Мама чому ти плачеш?- брюнет обнімає маму. Він завжди мріяв про те, шоб він міг забирати у рідних людей біль, щоб вони усміхалися і ніколи не плакали. Мати встала і взяла за руку Чонгука та повела його у свою кімнату. Вклавши сина в ліжко вона присіла біля нього на ліжко і провела по волоссю. М'яке темно-коричневе волосся
-Спи синку
-Мама, тільки нікуди не йди- а мама киваючи усміхнулася
-Я завжди з тобою синку. А ти спи- брюнет заплющив очки і обняв сильніше ведмедика. Мати коли син заснув встала і поцілувала в лоб, сльоза впала на одіяло сина. Мати в тишині шепнула
-Будь сильним Чон Чонгук- вона ще раз усміхнулась і вийшла з кімнати закривши двері. Вона приперлася до дверей і почала плакати, витерши сльози мати пішла у свою кімнату.
Сонце почало пробиватися крізь штори і промені падали на личко брюнета. Поморщивши носик Чон відкрив очі. Потерши кулачками очки він встав із ліжка та побіг до дверей. Відкривши їх він йде до кімнати батьків, але побачивши батька в вітальні він звернув туди. Побачивши нахмурене лице свого тата він трохи насторожився
-Татку, а де мама?- питає син, татусь поглянув на сина, який в синій піжамі в кліточку із босими ногами йде до нього
-Мама поїхала і більше не вернеться синку- краще спочатку сказати правду ніж потім якось брехати де поділась його мама. Чонгук став на місці таки не дойшовши до тата
-Але..ж мама обіцяла- у нього очі стали кришталевими і кліпнуши на щоки покотилися сльози, тато побачивши це пішов до сина і присівши обняв його, він знає, що йому боляче, бо зараз і батькові також, а от сину, дуже складно буде це прийняти
-Вона обіцяла, обіцяла- Чонгук плаче, серце розривається на кусочки від болю. Діти все відчувають і все розуміють у відчуттях. Діти пам'ятають біль
***
Чонгук прокинувся і різко сів на ліжко розширивши очі та глибоко дихаючи. Він геть покрився потом та стиснув в руках простінь. Чімін лежав на ліжку гортаючи стрічку інстаграма, а тоді коли проснувся брюнет він перевів погляд в його сторону та нахмурив брови різко встаючи і підходячи до нього. Сівши на край ліжка він дивиться пильно на лице Чона
-Чонгук. Все добре?- Чім питає торкаючись його плеча привертаючи увагу. Чонгук поглянув на блондина та голосно видихнув приходивши в себе. Він на довгий хвилюючий погляд Чіміна кивнув
-Все добре тільки страшний сон приснився
-Про що?-Чон відвернув погляд в іншу сторону, та встав з ліжка. Чіміну цікаву що приснилося, але він не давить, бо бачиш, що з брюнетом щось не те. Коли Чонгук прийняв душ, то пішов за ним і Чімін. Чон зараз прямує на кухню, бо щось потрібно поснідати. Він просто заварив чаю і зробив бутербри з ковбасою та сиром. Тата щось не має. Це заставляє почати хвилюватися, тому брюнет зателефонував татусеві
-Ало
-Привіт синку
-А ти зараз де?
-В мене справи. Прийду пізно
-Ти хоть вдома ночував?
-Ні. Я ночував у свого друга. Не хвилюйся ти так. Все добре, ти головне поїш і будь осторожнішим. Бувай
-Бувай- тато відключився і Чон поклав телефон на стіл, заходить в кухню Чімін. У нього волосся мокре після душа, так само як в Чонгука. Одним словом їхнє волосся нагадує сосульки. Сівши вони почали снідати
-Де містер Чон?- питає Чімін зробивши ковток чаю
-Сьогодні не ночував дома і каже що у якогось друга ночував і у нього справи
-Хм...- це все дивно, але містер Чон постійно зайнятий, можливо і справді якісь справи
-Які плани на сьогодні?- Чімін поглянув на брюнета, що відкусив кусочок бетерброда. Прожувавши їжу Чон поглянув у відповідь на Чіміна
-Сьогодні хм.. ніякі, сидітиму дома. А в тебе?
-Теж саме. Хочеш подивитися фільм?- Чімін пропонує і всередині надіятися, що Чон таки прийме цю пропозицію
-Ну...ок- тоді він пожав плечима і підніс чашку до губ, щоб зробити глоток, але йому дзвонить Техьон. Він ставить чашку на стіл і бере телефон в руки проводивши пальцем по екрану. Піднісши до вуха телефон він почув голос Техьона
-Ало?
-Чон. Чонгук?- почувся грубий голос Техьона, який трохи дьорганий таке відчуття. Чонгук насторожився нахмурившии брови
-Щось сталося, Техьон?- Чон дивиться на Чіміна, який пильно слухає, щоб почути, що відбувається
-Ні. Нічого
-Егеж. Я чую по голосу. Ти плакав?- Чон питає ніжно і одночас починає хвилюватися
-Ні. Я хочу просто спитати в тебе пораду
-В мене пораду? Хм...кажи- Чон приперся на спинку крісла і старається вникнути в суть
-Що робити, коли ти кохаєш людину, яка не знає про це і просто з кимось іншим спить чи зустрічається, а ви друзі?- Техьон це говорить трохи тихо, але Чонгук все почув і видихнув
-Оу...Техьон я не знаю, що сказати...хм.. якщо ти на справді ту людину кохаєш...то думаю тобі потрібно не мовчати і признатися. Бо звісно якщо та людина, яку ти кохаєш не знає про твої відчуття, то вона мусить робити, що душа бажає, бо не буде чекати тебе, поки ти зберешся силами. Крім того ти читаєш думки, то можеш прочитати думку про себе
-Я не можу читати думки цієї людини- і тоді Чон вздихнув і сумно поглянув у сторону
-Це...Хосок, так?- тоді Чімін і поглянув на брюнета, а Техьон промовчав- сказати, що я думаю? Я думаю, що ви два закохані ідіота, які не можуть признатися у своїх почуттях. Він, здається, також тебе кохає і давно, просто не знає чи тобі цього потрібно, крім того можливо він хоче заставити тебе ревнувати, я не знаю. Ну й ви ідіоти...
-хах...на себе подивися
-Ну, а що я? М?- Чон поглянув на Чіміна, який це все чує, та зробив глоток чаю
-Ти Чіміну подобаєшся. Він і навіть тепер думає про твої губи, які ти зараз облизуєш- Чон став в ступор, а потім прокашлявся, і трохи напружився
-Можливо, Техьон, мені приїхати?
-Ні, все гаразд. Відпочивай. Папа бро- Тихьон відключився і Чонгук поклав телефон збоку біля себе. Чім дивиться на брюнета, а той поклав в раковину кружки й тарілку, та вздихнув
-Хочеш я піду в магазин по чіпси для фільму?- пропонує брюнет
-Ок-Чон пішов в кімнату, щоб переодягтися, а потім пішов в коридор взутися та в вітальні і зник. Чім це зрозумів не побачивши брюнета і не чувши хлопок вхідних дверей. Тому він ляг на диван та сидів в телефоні. Через 10 хвилин з'явився в цій самі кімнаті Чонгук і тому трохи налякав блондина
-Твою мать. Я чуть інфаркт не получив- Чім зловився за серце трохи наіграно, але так, воно в нього бішано б'ється
-Вибач- Чон усміхнувся і показав на пакет поглядом- я купив чіпси з різними смаками та колу- той кивнув, а потім ухмильнувся
-А чого пива не купив?
-Бо тоді я не контролюю свою здібність і можу випадково опинитися там де не маю бути- тоді блондин кивнув. Чонгук роззувшись пішов на кухню покласти пакет з їдою, а потім вернувся сівши на крісло поряд з диваном
-Ми можемо дивитися на плазмі кіно
-Добре. А яке? Який жанр ти любиш?
-Я люблю страшилки комедії і сері...
-Я дуже люблю хорор фільми. Давай подивися його- Чон кивнув
-Який хорор?
-Можливо, "Прокляття"? Я його ще не бачив- Чім повертає голову до Чонгука
-Ок. Я також не бачив- тоді Чонгук найшов цей фільм та включив на великий екран телевізора та закрив штори, щоб було темніше. Блондин приніс те, що купив брюнет і вони сівши на диван почали перегляд фільм. Фільм був моторошний, але не такий страшний, але був захоплюючий сюжет. Вони під час перегляду їли чіпси з паприкою, або крабом.І пили колу, наливаючи собі в чашки. Після перегляду Чон не відркивав штори, а просто сидів не рухаючись так само й блондин. Вони переглянулися і сиділи в тишині, поки це не набридло Чіміну
-Давай зі граємо в гру?- Чімін сідає ближче до брюнета, так щоб бедра їх доторкалися, але Чонгук підняв одну брову у верх та відсунувся трохи, щоб сісти в позу лотоса
-В яку?- Чон поглянув на Чіміна. Штори не роблять так сильно темну кімнату, тому видно співрозмовника добре
-Питання відповідь. Даємо один одному питання і відповідаємо чесно, тільки обіцяємо, шо нікому не розкажемо все, що тут прозвучало- Чон кивнув і Чімін усміхнувся-починаю я. Так...хм...що тобі сьогодні снилося?- питає Чімін дивлячись на емоції брюнета. Чонгук опустив голову та видихнув
-Мені сьогодні снилася моя мама і той день коли вона нас покинула- Чім кивнув та поклав свою руку на плече Чонгука в знак підтримки. Той помахав головою в різні сторони та усміхнувся- моя черга. Ти мене боїшся, після того, як дізнався мій серект про здібність?- а Чім усміхається
-Звісно ні. Ти взагалі не лякаєш, а починаєш приворожувати, хах- Чон не зрозуміло дивиться на Чіміна, а той усміхається- тепер я. Ти маєш дівчину?
-Ні. А ти якщо бед бой, то міняєш їх кожного дня, я правий? І це запитання, здається- Чім усміхнувся
-Так. Для всіх якщо сказати одну брехню, то повірять так то. Моя черга. Ем..Хосок любить Техьона чи навпаки?- Чімін ухмиляється і дивиться на брюнета читаючи його емоції з лиця
-Здається. Вони мені не кажуть, але я думаю, що так. Бо Техьон чомусь не може читати думки тільки Хосока. А він сказав, до кохає ту людину чиї думки не може знати- Чім кивнув- тепер я. Ти гей?- Чімін пирскає сміхом
-Я знав, що ти це запитаєш. Ну...- Чімін ухмиляється і валить Чонгука на диван сівши на його бедра
-Чімін злізь з мене- Чон брикається, але Чімін чомусь не злізає, а нахиляється нижче
-Гаразд. Я запитаю інше. Тоді коли ми снідали і подзвонив Техьон, ти думав про мої губи?- Чімін не розуміє, що питає його брюнет, а потім коли до нього дойшло він ще нижче нахилився, але тоді Чонгук поклав руки перед собою не допускаючи блондина ближче
-Техьон прочитав мої думки?- Чонгук кивнув
-хм..так значить це правда- підтверджує цей факт Чон, а той ухмиляється і ловить руки брюнета та фіксує їх над його головою, а той починає знову брикатися і нахмурив брови
-Тепер моя черга питати. Що ти думаєш про мене?
-Я думаю, що ти нахуй дибіл. Відпусти, а то буде потім тобі піздєц- Чім ухмильнувшись ще ближче нахиляється і між їхніми губами тільки декілька міліметрів. Чонгук знову думає вирватися, тоді Чон вжимається головою в диван, щоб хоть якусь відстань тримати. Він дивиться на блондина у якого в очах іскри і перевів погляд нижче, та подивися на губи. Вони дуже пухлі, а ще маняющі? Стоп..Чонгук, і ти також?
Брюнет ухмиляючись дивиться на Чіміна, який не знає, що зараз скаже Чон
-Що, я тобі подобаюся?- дивиться у вічі Чонгук, а Чімін також не відступає
-А якщо так, то що?- на це Чонгук не знає, що відповісти, тому просто хмикає і облизнув губи
-Не облизуй губи. Блять- і Чімін піддається вперед торкаючись губ Чонгука, той не добровільно мичить і стиснув губи та почав вириватися, але Чімін і різко відсторонюється та дивиться в очі Чонгука читаючи його емоції. Чон також дивиться у вічі блондину, і тоді Чім пробує другий раз, він наклоняєтьмя до нього знову
-Якщо я тобі подобаюся, то відповіш на поцілунок- Чім говорить це торкаючись губ Чонгука покриваючись мурашками, а потім перед тим, як мав статися поцілунок почувся звук ключей, тобто хтось відкриває двері. Чімін злізає із Чонгука, а той сідає рівно. Відкриваються вхідні двері та входить містер Чон, трохи стомлений, але їм усміхається
-Привіт хлопці. Чого ви в темноті сидите?- чоловік проходить до них у прихожу, та сідає на крісло
-Ми дивилися кіно- татусь Чонгука киває і проходить на кухню, а хлопці переглянулися та кожен зашарівся, бо в голові проходять картинки того, що відбувалося декілька хвилин назад. Чонгук встав з місця і пішов до вхідних дверей
-Тату я прогуляюся, хоча ні- він пройшов на кухню до містера Чона, а Чімін слідкує за цим всім. Чому Чонгук хоче піти? Ну можна зрозуміти, але навіщо? Можливо, він думає, що з ним граються, або просто цікавляться через його здібність, але це не так. Чімін сам не розуміє чого так робить, але це його почуття і він старається їх зрозуміти. І,здається, йому подобається Чонгук, але чи він сам подобається Чонгуку, він ще досі не знає. Брюнет підійшовши до тата нахмурив брови і вздихнув
-Тату, дай мені адрес моєї мами- в містера Чона розширилися очі від шоку, але він кивнув
-Гаразд. Але чи ти готовий?- брюнет кивнув. Чімін зрозумів, що Чонгук зібрався з силами і тому хоче нарешті прояснити те, що його мучило скільки років. Пора прийнити правду і зробити висновок. Чімін став біля Чонгука який взуває свої білі кроси
-Чонгук.. ти впевнений?
-На всі сто- тоді блондин кивнув
-Удачі і якщо що дзвони- тоді брюнет вийшов із квартири, а Чімін вздихнув
Далі буде
Дякую, що читаєте цей фф💜💜💜