От і знову ранок.
"Школа,якже сильно вона мене дістала ,так хочеться нарешті прокинутися і
зрозуміти,що нікуди не потрібно рано йти»,- з цими думками розпочинається кожний мій ранок.
Глянувши на годинник,я зрозуміла,що до школи ще рано,тому зайшла в соціальну мережу Instagram.У мережі було декілька моїх друзів,і я вирішила написати до Ніки-своєї найкращої подруги
-Ооо,на годиннику тільки шоста ранку,а наша бджілка трудівниця уже проснулася?-з нотками сарказму запитала я.
-Та я ще й не лягала-відповіла Ніка
«Вот і чому я нездивована?»-подумки запитала я у самої себе
-Ладно,я пішла в душ,а ти лягай спати,всерівно біля школи живеш,до початку уроку ще виспатися встигнеш.-написала я і пішла приймати душ.
Після водних процедур я вийшла з ванни і пішла до себе в кімнату.Як завжди вранці зібрала сумку,вдягнула джинси,рубашку з глибоким декольте,свої улюблені кеди та зверху накинула чорний кардиган,бо всежтаки уже осінь і на вулиці був прохолодний вітер.Після того як вдягнулася я спустилася на кухню,там уже був приготовлений сніданок і записка від мами:
"-Ми поїхали рано,тому поїж і до школи тебе відвезе Назар"
«Боже,як я ненавижу того Назара»-подумки вилаялась я
Назар мій сосід,а також за сумісництвом однокласник та син маминої подруги.Як завжди ми поїдемо на його ледь живому мотоциклі,який ледве рухався і завжди таке відчуття що він от-от розпадеться.
Я поїла і вже хотіла непомітно вийти з подвір'я,щоб Назар не помітив мене,бо не дуже сильно мені хотілося на його старій розвалюсі їхати.Но як тільки я вийшла на вулицю,зразу побачила,що Назар вже стоїть біля мого паркану .Назар низького зросту,рудить,з веснянками,очі темнокарого кольору і та його дурацька усмішка,аж виводила мене із себе.Коротшими словами він повний антиобраз ідеяльного хлопця
"БЛІН"-перше слово яке у мене з'явилося на думці-Ладно,доведеться їхати уже з ним,а то знову нажаліється моїй мамі,що я безвідповідальна,невихована дівчина,а мені потім від неї слухати
-Привіт,Назаре-сказала я і зробила театральну посмішку
-Привітик Діанко,запригуй-сказав він і я сіла на його «мотоцикл»
Через 10 хвилин ми були вже на подвірі школи.Обернувшись я помітила,як ледве пленталася Ніка,бо ж цілу ніч не спала.Я почекала її і ми разом зайшли в клас.
Перший урок в нас був алгебра,її ніхто не любив,бо викладала її у нас заучка,а вона була ще та стерва,постійно до чогось прив'яжеться.Цілий урок я просиділа дивлячись у вікно,і настрій у мене зовсім пропав, урок здавалося буде вічно,но на моє щастя продзвенів дзвінок на перерву.Я вилетіла з класу і врізалася в "щось",так як далі виявилося це був "хтось", піднявши голову я помітила хлопця,з першої хвилини він почав мене бісити,дуже аж самозакоханим він здався на перший погляд.Його я бачила перший раз в нашій школі значить новенький,но друзями він вже встиг обзавестися.У хлопця було світле волосся,блакитні очі а вот лице на мій погляд було аж дуже нахабне
-Чого тут встав?-злісно я запитала
-Мала ти що?Це ти в мене врізалася,я просто стояв-з насмішкою відповів він
-Да пішов,кретин ти самозакоханий і ніяка я тобі не мала-викрикнула я.
-Ей,ти словами не розкидуйся-сердито промовив він,далі слухати я його нестала,просто розвернулася і зайшла в клас назад.
Ледве я дочекалася кінця уроків і вот нарешті зможу пройтися по рідному місту.Вийшовши з школи я направилася до воріт,але тут почула знайомий,нахабний голос
-Мала стій-догнав мене хлопець
-Що тобі?-поцікавилася я
-Як тебе звати?-запитався хлопець
-А тобі що до того??Як мама назвала так і звати-фиркнула я
-Та ж як?Скажи
-Діана-відповіла я
-А мене Паша,приємно познайомитися-усміхнувся хлопець
-Що тобі потрібно?-злісно подивилася я на Пашу
-Та просто ти така красива,хотів тебе кудись запросити-відповів хлопець
-Дякую,але не потрібно мене нікуди запрошувати,мені і самій дома добре-фиркнула я і пішла в сторону свого дому.Паша,як я замітила ще довго стояв на одному місці,а потім кудись пішов.