Ти спатимеш нині, як сплять над містами планети
(вже сили погасли мов третя цигарка за ніч).
Cтоятиме янгол над дивним твоїм силуетом
як стомиться — сяде, торкнувшись крилом тихих пліч.
Надія у тебе — зустріти весну на світанні,
тож спатимеш радо й забудеш усі свої сни.
І холодом віють твої незагоєні рани
від сірої, наче дахи металеві, зими.
Ти віриш у сни, дитино мого піднебесся,
і в снах твоїх селяться весни і квіти цвітуть.
О не прокидайся! Побачиш цей всесвіт безчесний,
зимового неба пекучу й задушливу ртуть.
31 березня 2023 р.