Я зустрінуся з вами в кінці листопаду,
Коли віття дерев лоскотатиме небо.
Опадатиме листя невинно і легко
І сонце клястиме озера за зраду.
У пóру поетів, живих і не дуже;
У пору закоханих і непрощенних.
Вже місяць, оспіваний первосвященник,
Віддасть небесам богом згублені душі...
Тоді вас зустріну і вам посміхнуся
Або й поцілую з лихої удачі!
Не плачте, кохана, ви тільки не плачте,
Із вами прожити цю осінь ми мусим.
Хоч нам і болітимуть відстань, розлука
І дощ поранковий пектиме нам душу.
Щасливі вертаються з моря на сушу —
І я теж вернуся, і я теж прибуду.
2 вересня 2023 р.
YOU ARE READING
Сонце в зеніті (вірші)
PoetryСпроба осягнення та висловлення того, що залишається непомітним у звичайному житті.
