Під місячним світлом вода не тече,
птахи не здіймаються в небо ночами.
Тому ми самі. Тих тендітних плечей
я торкнутися хочу, відчути ті чари.
Нам обом це судилось: прийти до ріки
і сидіти на березі в буковій тиші.
Тільки сонцем вимірюють швидкість води,
а воно заховалось в гірському узвишші.
Ми самі не порушим мовчання річок,
ми довіримось небу, траві і повітрю.
Це найкращий момент для любовних думок,
для обіймів, для місяця синього світла.
6 лютого 2022 р.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Сонце в зеніті (вірші)
PoetryСпроба осягнення та висловлення того, що залишається непомітним у звичайному житті.
