Сирена запрацювала повільно. Спочатку тихий звук, що набирав гучності.
Небезпека.
Тоді наступна хвиля, трішки гучніше.
Небезпека йде у наш бік.
Третя ще гучніше.
Прийшла.
Сирена мені чомусь нагадала морську хвилю. Десь там вона накочується ще маленька. Потім сильніше. А потім розбивається біля берега. А за нею наступна, трішки сильніша. А потім буде шторм.
- Це що за чортівня? — Жеррар схопився на ноги.
Хотів кинутись до вікна, але в камері не було жодного, то ж він просто махав головою, шукаючи — куди б то зачепитись поглядом.
- Ставлю на те, що це упирі полізли до стіни, — відповів Валерій.
- Теж ставлю на них.
Можна подумати, що в Рагнароку залишився бодай ще хтось крім них...
Затокотів кулемет. До нас долинуло знайоме: так-так-так, тоді тиша. Десь спрацював ще один.
І ще один.
Короткі черги по черзі з різних сторін.
Значить упирів небагато. Кілька відчайдухів вилізло. Голод гнав їх на смерть.
Ще два кулемети спрацювали, але десь дуже далеко. До нас дійшли лише відлуння. Упирі не змогли прорватись в одному місці, то спробували в іншому.
Знову черга поблизу. Довга. Постріл з чогось важче. Ще один. Тоді серія в пʼять пострілів.
- А це що таке? — запитав Жеррар.
- Агс, — відповів.
Недобре. Значить упирів багато. Там осколкові боєприпаси. Як не вбити, та точно покалічити.
На стіні ми додавали у воги срібний пил, на випадок, якщо доведеться битись з навалою перевертнів. Упирям насправді було плювати на срібло. Більше чи менше болю від того не ставало.
До нас нарешті долинули крики. Десятки, ні, сотні тваринних голосів сплелись в один. Безладна, тваринна аудіо оргія, де не всі стараються, а дехто відстає, або взагалі замовкає з жалісливим писком.
- Це так цілу ніч буде? — Жеррар притулився до стіни навпроти дверей.
Ні я, ні Валерій навіть не збирались відповідати.
Оператор мовчки підсунув обидві лавки до дверей. Постріли посилились. Десь спрацював ще один агс. Тоді звідкись долинув ще постріл.
Свист, пауза, вибух.
- Міномет, — випередив запитання Жеррара. — Вісімдесят двійка, якщо тебе цікавлять деталі.
Всередині все кипіло. Ми замкнуті в камері без вікон і з єдиним виходом, а навколо кипить бій.
Якщо до кулеметників підключились мінометники, то справи йдуть не так легко, як би того хотілось.
Валерій стояв біля дверей, чухав голову. Він намагався зробити барикаду. Уявлення не маю, як би це допомогло, проте я його не зупиняв. Інколи будь-які дії під час небезпеки кращі, ніж просто сидіти на місці.
Що ж до мене, то я просто слухав. Намагався вслухатись, як лише міг. Мозок малював картини, як би то могло бути. Мисливці мали б знищити всі будинки біля муру. Мали б позбавити упирів лігва і змоги перестрибнути.
Упирі мали б лізти тінями. Але раз йде стрілянина, щось пішло не так.
Знову черга. Знову вихід, свист, тиша, приліт. Цього разу свист гучніший та різкіший. Від вибуху в камері посипалась штукатурка.
Я уявляв, як упирі мчать навалою. Вони петляють між будинками, перебігають дорогу. Вони чують кров мисливців на стіні. І їх жене голод. Вишкірені ікла, очі спрямовані виключно на стіну. Хто ще не втратив повністю людську подобу, намагається перечекати. Ті, що її безповоротно втратили, несуться на чотирьох. Несуться на смерть.
Мисливці багато лаються. Я б точно лаявся. Кулеметники волають аби їм несли нові цинки з патронами. І їх несуть. Шпортаються на сходах, брязкають, стукають об стіну. Але несуть. У когось збилось дихання, тремтять руки. А хто навпаки — відключив у мозку все зайве. І носить.
В других номерів на кулеметах опіки від втоми та необережності, коли вони вставляють нові ленти. Вони шиплять, лаються, перекручують запасні стволи, бо від щільного вогню кулемети перегріваються, а стволи роздуває. В цей час працюють автоматники. Вони цілять не так ефективно. Просто не дають упирям підійти до стіни, поки заряджаються кулеметники.
Командири мінометних розрахунків постійно дивляться у планшети й коригують вогонь. Квадрат такий то, у вісімку. А потім ще інший квадрат в третю. По вцілілих, хай працює агс.
Поки міномети та агс перезаряджаються, працює кулемет. Поки перезаряджають кулемети, працюють стрільці.
Вони стомлені, спітнілі, задихані. У командирів зірвані голоси. Сьогодні в новеньких (якщо такі є) додасться сивини.
Коли в Еліос прилетіла сирін, знаходились мисливці, які не переставали жартувати. Ось вона літає, намагається знищити стіну, а знаходились мисливці, які це смішно коментували.
- Куди здавати цього бройлера? На мʼясо, чи на металолом?
- Федоре, глянь, кудахтає, як твоя теща.
- І на вигляд схожа.
Тут теж такі будуть.
- Що, падлюки, холодно стало? Зараз ми вас загріємо! Тур оператор Рагнароку сьогодні роздає квитки на той світ! Ставайте в чергу, виродки! І щоб не штовхались, сучі діти!
Тут будуть ті, хто навіть отримає від цього задоволення. Не всі стають мисливцями від обовʼязку перед людством. Декому просто це подобається. Як упирям хочеться напитись людської крові, так і деяким мисливцям, хочеться відправити на той світ якомога більш потвор.
Будуть і такі, що не відчувають оцього адреналінового збудження.
У них порожньо в очах. Вони вигоріли, бо занадто довго цим займаються. Їх давно треба було відправити на іншу роботу, або на заслужену пенсію. Але вони все ще на стіні, й оця бійня для них нічим не відрізняється від монотонної роботи.
- Ще б/к! — заволали в коридорі.
Ми аж підхопились від несподіванки. У когось за дверима зашипіла рація.
- Вони прорвали четвертий сектор! На стіні бій!
Оце вже дуже недобре.
- Я думав, тут електричний барʼєр, — прошепотів Валерій.
- Я теж так думав.
Але чомусь мисливці вели бій. Потрібно буде поцікавитись, якщо оборона Рагнароку вистоїть.
Роздуми перервали нові постріли з міномета. До нас долинув шум лопатей гвинтокрила. Ще трішки й він пролетів над нами. Десь у небі спрацювали кулемети.
- Мене вбиває, що доводиться лише чути, а не бачити, — шепотом видав Жеррар.
- Мисливці на стіні бачать не набагато більше, — відповів.
Там у них твориться бардак і повний хаос. В бою то все так. Ви маєте завдання і все. Але хтось щось робить повільно, хтось занадто швидко. Хтось розгубився. Ви чекаєте на боєприпаси, а їх понесли на інший сектор. Ви відчайдушно нищите ворога на своїй ділянці, а збоку його не втримали. Він зараз буде заходити вам з флангу. І ніхто не попередив.
Мінометники прорахувались і снаряд полетів туди, де взагалі нікого немає. А навала упирів мчить. Хтось відступив під натиском потвор, доки інші бʼються до останнього і не знають ще, що їх переважають числом. Вони вірять, що допомога прийде. Але її не буде. Її перебили, або відтіснили.
Тепер гупало все. Якщо раніше була якась черговість, то тепер це був безладний симфонічний оркестр з пʼяним диригентом.
Спотворена фальшива мелодія навіть не намагалась імітувати такт чи ритм.
І ми, троє слухачів, сидимо на найгірших місцях. Бо ні пересісти, ні піти з концерту не можемо.
Тільки слухати та чекати, коли це завершиться.