Розділ 61.

20 3 0
                                    

Очі звикли до темряви і я вже не був аж таким сліпим. Спадкові мисливці могли бачити в темряві краще. Але я не спадковий. Я навіть більше не мисливець.

Ігорю Лім, що в біса ти тут робиш?

Я знав відповідь, але не міг її озвучити. Не зараз. Та й самому собі вона здавалась жалюгідною. Бо я вірю в ідею революції повернутого на самураях Хімімото? Чи мені раптом стало шкода Третогор?

Правда сумніша. І банальніша.

Повернув за тими горе найманцями. Вони могли замінувати тіла, або підірвати один з тунелів. Але поклались на упирів.

Бійня все ще тривала в інших тунелях, проте до мене доносилось лише відлуння. Про це ніхто не буде розповідати.

Пройшов ще одне кулеметне гніздо. Сам кулемет направлений вгору. Нічого не видно, але там міг бути один з входів. Різники, мабуть, привезли упирів в ящиках в мерію, а вночі випустили. Дуже дивно, що вони взялись влізти в це за такі мізерні гроші. Ми з Валерієм підіймали цю суму за місяць, відстрілюючи потопельників та упирів.

Або просто роздаючи інтервʼю та рекламуючи товари від спонсорів. Це ж наскільки іприти мають бути переконливі...

Переконливі.

Зупинився. Ну звісно! Як я не додумався?!

Сестринство суккубів. Їхня ілюзія може повпливати на твоє рішення. Підсилити чи послабити його. Ми з Валерієм не піддались, бо у нього сильна воля, а в мене імунітет, залишений Цепешем. Але звідки він візьметься у найманців?

Мозок плавно складав картину до купи. В уяві постав клубок з нитками, хоча швидше дротами, а по них біг електричний струм.

І з чого я вирішив, що їх лише три? Клара і дві сестри лише ті, кого ми бачили. Вони перед тим були у священному селищі інфантів. Навіть когось вбили, проте Хімімото їх не знищив за це. Інфанти відчувають кров своїх на чужих руках. Що як там було сестринство, але не конкретно вони?

Зупинився. Сів на щось за мішками з піском. Зрозумів, що це чиєсь тіло і швидко встав. Зараз картина складеться до купи.

Отож, знахідка сплячого (хоч я дуже сподіваюсь, що мертвого) Хранителя Розлому, могла дійти в те селище. Може Хімімото приходив туди за порадою. Може так само вчинили Іприти з мерії. І може саме тих, кому було там відомо про хранителя, допитали суккуби. Більше немає причин для ризиків накликати на себе гнів цих безшкірих повелителів вогню.

Тож, припустимо, вони дізнались. Прибули в мерію. Зрозуміли, що тіло хранителя в бунтівників. І допомогли залучити більше найманців для придушення бунтівників. Хитро.

Якщо напад буде відбито, Хімімото стримає слово. Якщо ж ні, тоді стримають слово вже іприти. Або можна не сподіватись на чиюсь чесність та волю, знесилити обидві сторони й, доки вони гризуть одне одного, піти будити хранителя.

Тунелі завалені тілами. Підніжжя гори теж в трупах. Хімімото і компанія займаються винищенням власного виду. І все заради того тіла, яке не міг розбудити Жеррар. Хоча тут я не здивований. Жеррар просто балакуча голова й авантюрист. Він би й радий передати суккубам повноваження.

Йшов тепер швидше. Автомат тримав перед собою, аби швидко відкрити вогонь.

Найманці покладатимуться на прилади нічного бачення.

Я покладатимусь на те, як мене навчили.

Стрімер. Довга Дорога до ДомуWaar verhalen tot leven komen. Ontdek het nu