Команда почала оглядати кожен куточок будинку. Звичайні фоторамки, посуд, подушки, книги. Нічого, що може привернути увагу. Харвірзи і Нора стояли на коридорі, на другому поверсі. Круг "грабіжників" переглядався і висував свої версії.
- Можливо, нам немає через, що переживати. - припустила Елісон. - В будинку чисто, та й, напевно, якщо з ним познайомитися, то він виявиться нормальним.
- Мг, як і твій брат. - кароока подивилася на П'ятого і тихо розсміялася. Закинувши голову на зад, щоб скинути волосся з лиця, дівчина побачила люк.
- Ну звичайно. - подумала дівчина
- Старий, я дещо знайшла. - сказала Нора все ще дивлячись на люк. Хлопець прослідкувати за поглядом Нори і усміхнувся.
- Молодець, моя пташко. - П'ятий обійняв карооку за плечі. На це вона усміхнулася, обійняла його в відповідь. В голові наче щось клацнуло і вони швидко відійшли один від одного, скрививши лиця.
- Що ти собі позволяєш, старий? - зарепетувала Нора з огидою витираючи одяг. - Відкривайте вже той люк, швидко все оглядаємо і валимо звідси. Я не збираюся стирчати тут цілий день. Наче у мене не має своїх справ, що я тут з вами няньчуся.
- Тихо вже будь. - П'ятий, який стояв вже на верху зі всіма, подав руку Норі.
- Коли ви..?
- Залізаєш, чи так і будеш там стояти?
Недовольно фиркнувши, Нора обережно піднялася на верх. Відразу вона відчула запах старих речей і побачила повно фігурок всіх Харвірзів, постери і тому подібне з замальованими лицями, а деякі мають відірвані голови.
- У-у-у, то вас ненавидить ще хтось, окрім мене. Я приємно здивована. - кароока росміялася і різко замовкла. Обійшовши всіх, дівчина почала розглядати все, що стояло на полицях, щоразу охаючи і обертаючись до Харвірзів, щоб побачити їхню реакцію. Почувши легкий стогін, Нора обернулася і усміхнулася.
- Старий, в тебе інфаркт? - усмішка спала - П'ять?
Нора схопила хлопця за плечі і глянула на його обличчя. П'ятий скривився і впав з глухим звуком. Нора швидко впала на коліна і подивилачя на руку хлопця. Вона була вся в крові. Дієго і Елісон тут же опинитися поряд. Обережно відтягнувши край сорочки і жилетки, дівчина побачила глибоку рану. П'ятий відключився, чуючи голоса все тихіше... тихіше...
- Повір, я працювала з багатьма людьми, але ти просто не виносимий, хоча розумний, але це не рятую ситуації. Але знаєш, що...? - Нора сиділа на стільці біля ліжка, на якому лежав П'ятий, і закинувши ногу на ногу, склавши руки на грудях і спершись на спинку стільця, говорила з хлопцем, який все ще був в відключці. Голос був на диво лагідний, хоч де-не-де звучала злість.
- Що? - трохи хриплий голос Номера П'ять налякав Нору.
- Як.. почуваєшся? - невпевнено запитала дівчина.
П'ятий нагло розглядав дівчину з легкою усмішкою, але коли кароока почала червоніти, що не характерно для неї, засміявся.
- Чекала моєї смерті?
- Можливо, приховувати не буду.
- То, що ти там говорила? - Харвірз заклав руки за голову, скривився і тієї секунди посміхнувся.
- Ти.. про що?
- Ну, ти почала говорити, "Але знаєш, що?". То, що я маю знати?
-...
-----------------------------------------------------------
Невже між ними є якась іскра? Чесно, я не знаю як починати це все. Вони ж двоє з тяжкими характерами. Але не переживайте, моя голова, щось придумає.