За маскою лише страждання. Початок кінця.

22. Ти вбила його?

- Стерлісти.
- А це хто?
- М-м-м, це дуже цікаві особи. Вони шукають таких як я, тобто вбивць. Вважають, що те, що ми робимо неприпустимо. Тому я і мої брати та сестри маємо бути дуже обережними. - дівчина зробила паузу розмірковуючи, що ще можна їм розповісти. - Думаю, нарешті до всіх дойшло, що я вас контролюю. На мені лежить велика відповідальність, як за ваші життя, так за ваші дії. - Нора ліниво оглянула Харвірзів і загострила погляд на Дієго - За будь-яку вашу не обдуману річ поплачуся я... Завтра ввечері я прийду до вас. Чекатиму новин. До зустрічі.
Швидко розвернувшись, дівчина традиційною походу вийшла з будинку.
- Як на мене, вона дуже самовпевнена, не думаєте? - звернувся Номер Два до сім'ї.
- Її можна зрозуміти. - П'ятий дивився на місце, де недавно стояла його знайома. - Давайте будемо робити, що вона каже. Мені цікаво, що з цього вийде.
П'ятий усміхнувшись покинув кімнату.
   Місяць в перемішку з ліхтарями освітлювали трутуар, по якому, залишаючи ледь чутний звук, йшла Нора. З деяких вікон світило світло і було видно силуети людей.
- Відійди від мене! - почувся крик молодої дівчини з одного з перевулків поблизу. Нора зупинилася прислуховуючись до голосу. Діставши пістолет кароока підійшла до стіни будинку і заглянула в вуличку. Там стояв хлопець, який силою притисла дівчину до стіни. Вона пручалася, старалася бити хлопця, але все було марно. Оцінивши ситуацію, Нора заховала пістолет, вийшла з схованки і повільним голосом сказала:
- Як низько.
- Ти хто така? Подружка?
- Якщо тільки диявола. Що ти хочеш взамін на дівчину?
- Я що якась річ?! - невідома скинула руки хлопця і зі злістю в перемішку з недовірою подивилася на Нору. Кароока кинула короткий погляд на дівчину, потім знову на хлопця.
- А що ти можеш дати? - хлопець усміхнувся і повільно підійшов до Нори.
Коли хлопець був на відстані витягнутої руки Нора сказала:
- Наприклад, по голові - усміхнулася, і доки хлопець ще нічого не розумів вдарила його по голові. Він постояв декілька секунд і його тіло впало до ніг кароокої.
- Ти.. Ти.. вбила його?
- Він проснеться через - Нора глянула на годинник на руці - 37 хвилин і 53 секунди. А тепер уважно мене слухай. - невідома підійшла ближче. - Зараз ти йдеш до себе додому. Але наступного разу будь обережна, мене може не бути, коли до тебе причепиться ще один "небезпечний" ідіот. - Нора в повітрі показала пальчиками лапки і закотила очі.
- А ти? А він?
- А я розберуся з цим, і піду туди, куди йшла.
- Ти його не вб'єш?
- Я похожа на вбивцю? - Нора з нерозуміння подивилася на особу.
- Ні, але всяке може бути.
- Живий він буде, але де: вже інше питання.
- А як тебе хоч звати? Мене Марі.
- Нора. Все тепер йди.
Тепер вже знайома дівчина подякувала і пішла. Кароока залишилася один на один з хлопцем. Пройшла хвилина, дві. Хлопець все ще лежав і не рухався, а Нора намотуласа круги біля нього.
- Для чого я взагалі чекаю? - подумала дівчина і сіла біля хлопця. Вдаривши його по щоках раз-другий, він почав прокидатися.
- Ей. Добрий ранок. - кароока усміхнулася, коли хлопець подивився на неї. - Вставай. Ще раз тебе побачу в такий час на вулиці вб'ю.
- Вб'єш?
- Так. Давай, шуруй. Але дивись, щоб вітром не здуло.
Коли невідомий оговтався повністю, встав з землі, і пішов.  Постоявши в темноті деякий час дівчина розвернулася і побачила чоловіка.
- Ти чого в такій годині сама? - запитав він розглядаючи Нору. Кароока відразу впізнала в ньому відомого, серед таких як вона, Сільвера Рестджера- головного стерліста. Високий середнього віку чоловік, з темним, як нічне небо, волоссям і такою ж бородою. На ньому був красивий, дорогий костюм і черевики.
- Рятую невиних дівчат. Чи ви думаєте, що я займаюся тут чимось іншим?
- Довгий язик маєш? Вибачайся, або вкоротчу його.
- Вкоротчувати його не потрібно. Але й вибачатися не буду. - дівчина широко всміхнулася.
- То ти з "Mask"?
- З чого такі висновки?
- Видно по тобі. Ким працюєш там?
- Інформатором. Ось збираю новини.
- І багато назбирала?
- Не дуже. Вже додому верталася, аж ось дівчина кричить. Вирішила врятувати.
- Добре, йди собі. Але більше так пізно не ходи тут. Може на місці тої дівчини будеш колись і ти. Хорошої ночі.
- І вам, пане Рестджер. - граціозною вклонившись, Нора повільно покинула переулок.