За маскою лише страждання. Початок кінця.

30. Закрита в кімнаті

- Я розлючений! Такого я від тебе не очікував, Норо! - Імортеля вдарив рукою по столі. Кароока підняла свої очі, повні винний, на чоловіка.
- А, що я ще мала робити? Ти все знаєш, але категорично відмовляєшся, щось казати.
- Тому, що я дав обіцянку! А ти, крім того, що без дозволу пробралася до чаші, так ще й хотіла всім розказати, що бачила! Ти в своєму розумі?!
- Я не могла сидіти і чекати Божого благословення! Ангели до мене не спустяться і не скажуть в чому принина апокаліпсиса!
- Ти могла сказати мені, ми б двоє пройшли до чаші!
- Всеодно на мені залишився б слід!
- Весь тиждень ти будеш сидіти закрита в своїй кімнаті. Їжу тобі буде передавати Оргест. З Харвірзами ти більше зустрічатися не будеш!
- А в чому вони винні?! - Нора піднялася з місця.
- Тому, що вони погано на тебе впливають. Особливо Номер П'ять.
- Він тим більше ні в чому не винний!
- А чому ти так переживаєш?
- Бо.. Вони моя команда. Хто буде рятувати світ? Тільки вони?
- Можеш не переживати, я зроблю так, щоб тебе не посадили і світ був врятований. А тепер йди.
Нора розвернулася і швидко покинула кабінет. Голосно закривши двері, дівчина зупинилася вгамовуючи серце і диханя.
- Норо, ось потрібно тобі було йти до тої чаші? - на плечі дівчини опинилася важка чоловіча рука.
- Закрий мене вже в кімнаті і нехай я буду в спокої.
Оргест видихнув, похлопав дівчину по плечі і акуратно взявши під руку, повів у її кімнату.

- Щось буде потрібно - клич. Я поруч. - охоронець лукаво усміхнувся і закрив двері. В замку клацнуло. Знаючи правду Нора повинна була сидіти в чотирьох стінах і чекати або смерті, або спасіння. Година, друга. Нора подивилася в вікно, сонце вже збиралося сідати, даючи місце місяцю. Внизу були квіти і кущі.
- Швидше переламаю всі можливі кістки і обдеру шкіру, ніж втечу звідси. - сказала дівчина закриваючи вікно. Підійшовши до дверей Нора провела пальчиком по узорі.
- Оргест.. - тихо покликала вона
- Слухаю. - почулося по тій стороні.
- Чисто теоретично, якщо б я втекла, ти мене здав би?
- Навіть не думай про таке! Містер Імортель і так дізнається.
- Я ж кажу, чисто теоретично. Я ж не збираюся цього робити.
Хвилина пауза налякала Оргеста.
- Нора, ти не втекла?
- Ні. А ти не знаєш, що буде якщо розказати те, що побачив в чаші?
- Ні, не знаю. Ще ніхто не ризикував.
- Хочеш розкажу, що бачила?
- Йди спи.
Нора видихнула і лягла на ліжко, занурившись в свої думки.