В залі зібралися вся сім'я П'ятого.
Дівчина граціозно пройшла повз Харвірзів і сіла за стіл. Кароока відкинулася на спинку стільця і закинула ногу на ногу. Діти Реджинальда спостерігали за нею. П'ятий сів напроти Нори і склавши руки на грудях сказав:
- Який план дій?
- Для початку: будьте обережні. Це по-перше, а по-друге, старий, нам потрібно дізнатися про те око.
- Ти думаєш, що власник ока - причина апокаліпсиса?
- Все можливо. Номер Чотири, не хочеш приєднатися?
- Я буду дуже щасливий допомогти вам. - Клаус став жвавіший, на його лиці засяяла усмішка.
- Ти хочеш взяти цього наркомана з нами? - верхня губа П'ятого піднялася вверх, показуючи свою злість.
- Не кіпішуй, старий. Дай йому шанс. Пішли Клаус.- дівчина встала і попрямувала до виходу.
- Вона мене по імені назвала. - чоловік ще ширше всміхнувся і пішов в слід за дівчиною.
П'ятий вдихнув, потер переносицю носа і перемістився на вулицю.
- А куди ми йдемо? - запитав Номер Чотири зупиняючись перед Норою.
- Шукати власника ока. Пам'ятаєш?
- Звичайно. Я хоч, як казав П'ятий, наркоман, але пам'ять у мене хороша.
Нора усміхнулася і повернулася в сторону блакитного спалаху.
- А ми тебе чекали. Око при тобі?
- Так, можеш не переживати, пташко.
Нора в компанії двох хлопців підстрибуючи попрямувала до лікарні.
- Ти назвала мене по імені, чому? - зненацька запитав Клаус.
- Тому що ти крутий. Я б також хотіла бачити духів. - дівчина зробила рухи руками, зображаючи дим.
- Ти справді так вважаєш? - чоловік своїми добрими, тверезими очима подивився на Нору.
- Звичайно. Це ж круто.
- А з ким би ти поговорили, якби мала таку можливість? - поцікавився Номер Чотири.
- З батьками. Я добре пам'ятаю їхні холодні тіла в величезній калюжі крові.
П'ятий подивився на Нору з співчуттям. Йому було б всерівно, якби не схожа ситуація. Побачити мертві тіла своїх рідних - найболючіше, що може бути в цьому світі.
- І ти була одна? Весь цей час? - продовжив Клаус з жахом в голосі.
- Ні. Мене знайшов містер Імортель. В закинутому будинку. Я втекла з дому, коли побачила поліцейських. Дитиною була, що ще могла зробити як не втекти. - дівчина гірко всміхнулася і подивилася в захмарене небо.
- Оу, вибач. - винно мовив Клаус.
- Та нічого. Я хочу, щоб ви довіряли мені, тому краще все розповідати.
- Ти знаєш хто вбив твоїх батьків? - П'ятий подивився на Нору.
- Ні, я пам'ятаю окремі риси.. Але саме вбивство я пам'ятаю добре.
24 жовтня 2005 р.
Вечір. Легке, жовте світло світило на невелике ліжко з дитячими іграшками. В ньому сиділа руса дівчинка, закутана в теплу перину. В руках в неї був білий ведмедик. Дівчинка лежала і слухала казку, яку їй розказувала мама. У неї було красиве біляве волосся і такі ж карі очі, такі як і в доньки. Лагідний голос відкликав в маленької Нори усмішку.
- Злий чаклун безжалісно вбив короля і королеву, і залишилася лише маленька принцеса, яка тільки вивчає цей світ.
- А як вона буде жити без мами і тата? Це ж складно-о-о. - мама посміялася з слів доньки.
- Її знайшов добрий чаклун, він дав їй потрібні знання і захистив від зла. А потім принцеса виросла, познайомилася з прекрасним принцом, одружилася з ним і вони жили довго і щасливо. - мама усміхнулася і погладила Нору по голові. Знизу почулася розмова двох чоловіків. Усмішка з обличчя мами спала, вона повернулася до дверей. - Лягай спати, принцесо.
- А ти куди?
- Я зараз прийду до тебе.
Мама встала, поцілувала доньку в лоб, підійшла до дверей, востаннє подарувала свою ніжну усмішку і зникла з поля зору.
- Тихіше, Нору розбудете. - роздратовано сказала мама. Голос було чутно з першого поверху. Дівчинка розхвилювалася, адже батьки ще ніколи не сварилися.
- Мама? Тато?
Нора встала з ліжка і в обнімку з ведмедиком підійшла до сходів. Виглянувши з кута маленька дівчинка побачила чоловіка, він був розлючений. Чорне, як смола волосся, спадало йому в очі, які були залиті кров'ю. Чоловік дістав ножа і провів вздовш шиї тата. Мама прикрила рот рукою, зі всіх сил намагаючись не закричати.
- Я кохав тебе, а ти мене проміняла на нього! - кричав він.
- Прошу, можеш вбити мене, але не чіпай Нору. Вона ще маленька. - благала мама падаючи на коліна і захлинаючись в власних сльозах.
- Мама, що з татом? - дівчинка вийшла з кута, підбігаючи до заплаканої матері.
- Сонечко, біжи звідси, я скоро.. - кровавий ніж попав просто мамі в серце. З привідкритих губ жінки, які недавно прикрашали її обличчя усмішкою, полилася кров. Тіло впало на підлогу. Чоловік подився на два тіла своїх друзів і швидко побіг з дому. Маленька дівчинка впала на коліна. З її очей рясно потекли сльози. Білий ведмедик швидко покрився червоним кольором. В відчинених дверяв Нора побачила сусідів, які викликали копів. Дівчинка попігла, але зовсім скоро її знайшов містер Імортеля і дізнавшись історії цієї дитини відвів її до поліції, де вона дала свідчення. Того чоловіка так і не знайшли, але цим старанно займається нова, доросла, сильна Нора.
-----------------------------------------------------------
Велика вийшла частина, я сама не очікувала цього. Нову частину скоро не чекайте)