За кущем на подвір'ї старша служниця витирала хустинкою обличчя і тихо плакала.
Ю Сянь-ер поплескав її по плечу, щоб заспокоїти.
- Сестро, будь ласка, заспокойся.
Поки він це говорив, йому спало на думку дістати пензлик і папір з маленької сумочки, яку він завжди носив з собою, але після довгого пошуку так і не зміг їх знайти. Він озирнутися на Вей Ці і простягнути до нього руку; той знав, що він мав на увазі, і одразу ж передав йому пензлик і книгу, наповнену інформацією про зал Летючого Орла.
Побачивши, як Ю Сянь-ер занурився голово в малюнок, старша служниця заплакала від радості, а потім озирнулася на двох на даху. Вей Ці погладив своє підборіддя, подумавши про себе, що настав час додати новий варіант ідентичності для Джао Дася.
«Дружина Дзяоджу» була не надто пошарпаною.
***
Посеред зустрічі їхніх губ Джао Дзяньґвей раптом почув звук феєрверків, що незабаром заповнили небо. Захоплений зненацька, він трохи відійшов і повернув обличчя вбік, щоб трохи здивовано на нього подивитися.
- А в місті сьогодні теж будуть феєрверки? - запитав він.
Сидячи поруч, Дзі Хань скоса дивився на феєрверки, і на його губах з'явилася ледь помітна усмішка. Почувши його запитання, він повернув голову до нього.
- У місті не буде феєрверків.
Джао Дзяньґвей був збентежений.
- Тоді...
- Сьогодні там нічого не буде, - чітко сказав Дзі Хань, його очі палали, практично випромінюючи світло, - тому що все це я влаштував тільки для тебе.
[ТЕПЕР ТОЧНО КІНЕЦЬ]
__________________________________
╰(*'︶'*)╯♡
Коментар від перекладачки: НАРЕШТІ КІНЕЦЬ!