В полоні твоїх поцілунків

~9~

Відчинили нас в 3 ночі, коли вже всі збиралися додому. Ми з Максом там ледь не заснули. Додому поїхали всі разом, так само як і приїхали сюди.
Зайшовши до будинку Джан ледве тримався на ногах,тому я допомогла йому піднятися сходами і завела його в кімнату. Тоді пішла до себе, довго сиділа і думала про ці поцілунки. Наче і друзі, але відчуваю до нього щось сильніше. Згадуючи його губи я заснула.
Проснулася я під обід, але Джан ще спав. Батьки знову поїхали на роботу і я знову з ними не поговорила. Мене мучило одне питання... Чому все так швидко? Чому Джан живе в нас? І чому мені потрібно з ним добре здружитися? Це мене хвилювали найбільше.
Я зробила собі чай, взяла печево і сіла за стіл. Хотілося подзвонити до Макса і почути його сонний голос, але цього робити не прийшлося, тому що він сам подзвонив.
-Привіт. Проснулась?-мило сказав він.
-Привіт. Так, снідаю.
-Може кудись сьогодні підемо?
-Можна, але прийдеться брати ще Джана з Халіною.
-А це обов'язково?-я замітила, що йому з самого початку не сподобався Джан.
-Не хочу його залишати самого вдома.
-Ну тоді добре. Пізніше подзвоню.
-Бувай.-він відразу вимкнувся.
Я знала, що він ревнує і добре пам'ятала про його почуття. Може, вчорашній поцілунок дав йому якусь надію. Але це й добре,адже я вже точно знала, що він мені теж не байдужий. Мені настільки добре з Максом, що я не хочу з ним розлучатися. Я не помічаю маленькі недоліки, та загалом сприймаю його таким, який він є!
Мої роздуми перебив Джан, який спускався сходами. Він був лише в шортах, але я на це великої уваги не звернула.
-Доброго ранку.-сказав сонним голосом він.
-Доброго дня.-я засміялася і показала йому годинник.
Він взяв собі апельсиновий сік і сів навпроти мене.
-Я й не пам'ятаю, як потрапив до ліжка.
-Подякуй моїм плечикам, на яких я тебе тягла.
-Слухай, в тебе з Максом щось є?-несподівано запитав хлопець.
-Ні, я ж казала, ми лише друзі. А в тебе з Халіною? -швидко вирішила перевести тему.
-Нуу, вона крута...
-І все?-він подивився на мене здивованим поглядом.-Слухай, вона моя подруга. І я не хочу щоб ти робив їй боляче. Якщо нічого не хочеш з нею мати, то й не починай!-вже голосніше сказала я.
-Та ми просто спілкувалися як друзі і все.
-Доречі, Макс запропонував нам чотирьом кудись піти. Ти за?
-Звісно. А що ще вдома робити? Я б не відмовився від ще одної вечірки.
-О це вже ні.-я почала сміятися і написала Максу, що все в силі.
Пізніше я пішла в душ. Сьогодні я хотіла виглядати просто шикарно, тому що хотіла поговорити з Максом про наші стосунки. Висушила волосся і накрутила легкі локони,зробила ніжний макіяж. В гардеробі знайшла ніжно розове плаття на брительках.
"Як на рахунок пікніку в ботанічному саду?" - почула я звук есемески.
"Добре."-я швидко пішла і вибрала собі інший одяг, адже для пікніку плаття не підійде.
Вибрала білі джинові шорти і таку ж майку. Знайшла свій улюблений кулончик і сережки. Зробила високий хвіст і попустила біля очей прядки,зверху наділа сонячні окуляри. Взула білі кеди.
-Щось ти сьогодні занадто біла.-відразу почувся коментарій від Джана.
-А чому б ні? Глянь яка на вулиці хороша погода, а ти ходиш в всьому темному.-хлопець змовчав і ми вийшли на вулицю, Макс вже чекав на нас. Я сіла на переднє сидіння, а Джан взаді. Ми поїхали по Халіну, вона теж була світло вдягнута.
-Привіт.-весело привіталася Халіна.
-Привіт.-відповіли всі разом.
-Ось бачиш, Джан, не лише я вся біла.-сміялася я.
-А що таке?-запитала Халіна.
-Він просто казав мені, що я занадто біла.
-Це ж літо! Навіщо ходити в темному.-відповіла подруга.
-В вас однаковий запас слів?-запитав Джан і ми всі почали сміятися.
Перед тим як поїхати в ботанічний сад ми вирішили купити трішки продуктів. Ми з Халіною вибирали продукти, а хлопці лише оплатили все. Ми купили багато фруктів, трішки овочів, готові сендвічі та круасани. З напоїв купили фруктові соки.
Заїхавши до саду ми одразу знайшли чудове місце на горбочку, звідки був чудовий краєвид. Хлопці розтелили плед, а ми почали розкладати їжу. Була така спокійна атмосфера, що не хотілося звідси їхати у гучне і забруднене місто.
Просидівши тут 3 години ми багато про що розмовляли,сміяли,дурачилися,фоткалися. Халіна лежала в Джана на колінах, а я поставила голову Максу на плече. Він поводився сьогодні якось холодно.
-Макс, ходімо пройдемся...-шепотіла я на вухо.
-Куди?
-Ну ходімо.-я встала і потягла його за руку.
-Ви куди?-запитав Джан.
-Пройдемся, заодно і морозиво купимо, ви яке будете?
-Я буду пломбірне.-сказав Джан.
-А я шоколадне.-замовила Халіна.
Я з Максом пішли і залишили їх на одинці. Йшовши по доріжці я ніяк не наважувалася почати розмову. Я боялася, що Макс охолов до мене. Тому що сьогодні він не такий як завжди.
-Макс, насправді я хотіла поговорити...-невпевнено почала я.
-Якщо ти про вчорашнє, то не варто.
-Чому не варто? Я просто хотіла сказати, що....
-Не кажи нічого.-перебив мене хлопець.-Я знаю, що ти зараз скажеш. Я знаю, що це була помилка.-в цю мить все бажання говорити пропало,але я не могла все це просто так залишити.
-Я хотіла сказати, що теж покохала тебе. Але якщо це була помилка, то хай так і буде.-я повернулася в іншу сторону і хотіла повернутися до Халіни і Джана.
-Поля, стій.-я зупинилася і повернулася до хлопця.-Я не думав, що ти це скажеш так швидко. Я думав ти зараз скажеш, що між нами нічого бути не може.
-Я сказала те, що відчуваю.-хлопець підійшов і обійняв мене.
-Тепер ти лише моя. Чуєш? Моя!-він поцілував мене.
Гуляючи з ним за руку для мене велике щастя. Лише місяць тому я б не повірила нікому, що буду зустрічатися з Максом. А тепер, тепер все змінилося. І я теж змінилася.