В полоні твоїх поцілунків

~7~

Цей день був просто жахливим,хоча і погода покращилася. Батьки вже вилетіли з Канади. Кожна хвилина тривала наче годину, а година наче день. Мені було дуже погано. Я старался зайняти себе чимось, але все призводило до плачу і думок про Макса. Я не могла повірити, що тієї страшної ночі я віддала свій перший поцілунок йому. Як він так міг? Що він собі думав? Невже він хотів в цю ніч лише переспати зі мною? Але для чого це все, ця турбота і ті милі слова. Батьки прилетилі пізно ввечері,але я ще не спала. Мама дуже сильно хвилювалася за мене. Я їх зустріла і пішла в свою кімнату. Довго не могла заснути і просто лежала обдумуючи все.
В кімнату зайшла мама і я закрила очі, наче сплю. Вона поцілувала мене і вийшла за двері.
-Люба, нам потрібно їй це сказати.-почула я зхвильований голос батька,але відповіді не було.
Я цілу ніч думала про Макса, але і паралельно переживала за свою сім'ю. Я не могла собі уявити, що таке могло статися.

POV Макс
Я не міг сидіти вдома, тому поїхав на вечірку. Все це здавалося мені таким нудним. Дівчата, які вішаються на кожного, алкоголь, та й навіть друзі. Я стояв і просто дивився в одну точку.
-Тебе давно не було видно.-говорив Алекс.
-Таак, я просто зустрів дівчину...
-І хто вона? Ти спав з нею?
-Хіба це так важливо?-хлопці дуже здивувалися.
-Хлопче, що з тобою? Невже ти закохався?
-Я їду додому.-я попрощався з друзями і поїхав під будинок Полі. Довго сидів і роздумував над всім цим. Тепер я звинувачував себе. Тому що знав, що ця дівчина ще маленька і в неї ніколи не було стосунків. Я просидів під її будинком цілу ніч і лише під ранок поїхав додому. Мені хотілося якнайшвидше поговорити з нею і все вияснити. Я не міг без неї прожити і дня. Не розумію, як мені жилося до цього, я так прив'язався до неї, покохав...

POV Поліна
Ранок почався чудово, я поспала майже до обіду і коли просунулася, батьки були вдома, мене це дуже здивувало. За столом тато почав серйозну розмову.
-Полінко, нам потрібно тобі дещо сказати.-я вирішила не перебивати тата, тому лише мовчала і уважно слухала.-Ми відкриваємо ресторан в одному з нових готелів в Канаді. Наші партнери живуть там, але самі родом звідси.-тато видихнув і продовжив далі.-Вони скоро сюди приїдуть на кілька тижнів і в них є син старший від тебе на 3 роки. Він хоче залишитися в Лос-Анджелесі. Тому ми з твоєю мамою хочемо щоб ти подружилася з ним і допомогла йому тут.
-Добре, немає проблем. Якщо чесно я думала буде щось серйозніше.-коли я це сказала, батьки подивитися на мене так дивно, але нічого не сказали.-То коли він приїжджає?
-Сьогодні в 17:30 посадка. Але сьогодні приїде лише Джан, ти можеш його зустріти?
-Але я не знаю як він виглядає.
-Він знає, ти лише зустрінь його і привези сюди, він декілька днів поживе в нас, поки його батьки не приїдуть.
-Ну добре.-я була спантиличена. Щось тут не чисто і це точно.
Я вдягнула свою синє плаття і взула кеди. Вийшла з дому скоріше, щоб ще прогулятися . Та краще я б цього не робила. Я зустріла Макса, точніше він на мене чекав. Він вийшов з машини і в його очах я бачила біль і каплі сліз.
-Давай поговоримо в машині.-запропонувала я, тому що не хотіла щоб ми привертали увагу.
-Можемо навіть кудись поїхати.
-Добре.
Ми приїхали на берег моря. Він зупинив машину, заблокував всі двері і повернувся до мене.
-Поля...-сказав він, але я його перебила.
-Не вибачайся. Це я винна, тому що довірилася тобі. Я не повинна була цього робити.
-Я чесно не хотів нічого поганого зробити. Я лише хотів показати тобі, що сильно закохався в тебе. Поля, не думаю про дурне, я й справді навіть не думав про щось більше.
-Ти що? Закохався?-я відчула сильне серцебиття і мої очі наповнилися слізьми.
-Я знаю, тобі важко зараз. Але я не хочу тебе втрачати. Навіть якщо ти не зможеш мене покохати, я все одно хочу з тобою спілкуватися.
Я мовчала, мені й на думку не спадало, що мені сказати. Я перконувала себе, що це все безглуздо, що він так каже, щоб я йому вибачила,але інша моя сторона теж відчувала щось подібне.
-Ми справді можемо бути лише друзями?-тихо запитала я і зніяковіла.
-Звісно. Я обіцяю що не буду на тебе тиснути.
-Ну добре. Тоді мир.-ми пожали один одному руки і обійнялися.-Мені вже треба йти.
-А ти куди? Можу підвести.
-В аеропорт.-він здивовано глянув на мене і я все йому розповіла.
-Я можу підвести і разом з тобою зустріти його.
-Якщо тобі не важко, то нехай так.
Ми разом чекали на Джана і про багато що говорили. Вже пройшло 20 хвилин після посадки, а хлопця все ще не було.
-Може він мене не зміг впізнати?
-Ви вже з ним бачилися?-запитав Макс.
-Ні, але він знає як я виглядаю.
За декілька хвилин до нас підходив хлопець з дуже гарною зовнішністю. В нього карі очі і чорне волосся, було видно, що підкачаний, високий і дуже стильний.
-Привіт, ти Поліна Коваленко?-запитав хлопець.
-Так, це я.
-Дуже приємно, я Джан.-він простягнувся руку і я її потиснула.
-Аа, знайомся, це мій друг Макс. Він підвезе нас.
Хлопці познайомилися, та я помітила, що Макс не дуже зрадів знайомству з Джаном.