Холодне серце, не може любити

7 глава

Голос 1:
–Як ви могли це допустити?
Голос 2:
–Ми вже розшукуємо цих покидьків
Голос 3:
–Я досі не можу повірити в те що сталось
Голос 2:
–Це я винен, якби я був поряд, такого б не сталось!
Голос 3:
–От дійсно а де ти був, знову по своїм «справам» їздив?!
Голос 2:
–Я знаю, що марно просити вибачення. Ми з Едуардом поїхали забирати його сестру і її нареченого з аеропорту, а після того поїхали до Едуарда і залишились там. І коли на годиннику вже була 3:30 до мене подзвонили і сказали, що в моєму клубі на когось напали. Я зразу зібрався і поїхав в клуб
Голос 1:
–Годі! В такий час не потрібно сваритись
Голос 2:
–Просто я не розумію як так сталось? Як ті покидьки змогли пронести ніж в наш клуб?!
Голос 3:
–Цими питаннями наразі займається поліція
Аня:
«Перший раз в мене такий довгий сон, я чула як хтось свариться і бачила повсюди темряву. Я попробувала прокинутись, але не могла і здається з 3 спроби я відкрила очі, перше що побачила–яскраве світло, стіни персикового кольору, біля мене було двоє людей, і іще хтось сидів на кріслі, я не могла зрозуміти де я і хто ці люди, доки не почула голос мами, мені здається, що вона плакала. Якийсь незнайомий голос почав задавати дивні питання, про якийсь клуб, про поранення, мені було важко говорити, до мене підійшла якась жінка»
Незнайома жінка:
–Аня якщо ти мене чуєш, то порухай пальцями лівої руки
Аня:
«Як же мені важко це зробити, вони напевно цього не розуміють, але я її чую і вона про це має знати»
Аня підняла вказівний палець лівої руки
Незнайома жінка:
–Ти знаєш де ти? Якщо так то підніми знову палець, якщо ні то порухай пальцями правої руки.
Аня:
«І знову вона щось з мене хоче. Я починаю здогадуватись де я. Що було вчора? Потрібно дізнатись чому так болить живіт. З останніх сил я підняла кофту, забувши при питання тої допитливої жінки, я побачила бинт який був трохи заляпаний кров'ю»
Незнайома жінка:
–Вона тепер точно прийшла до тями. Чудово, але їй потрібно відпочивати, тому попрошу вас покинути палату
Аня:
«Я почула як закрились двері, наступила тиша. Я згадала, що сталось і зрозуміла що я в лікарні. Мені надоїло це світло, потрібно його виключити»
Аня з сильним болем піднялась з ліжка, але не змогла втриматись на ногах і впала
Аня:
«Я почула що хтось зайшов в палату, піднявши очі я побачила Адамса, він мене підняв і обережно поставив на ліжко»
Адамс:
–Ну от чому ти не можеш спокійно лежати на ліжку і відпочивати?
Аня:
«Я б хотіла йому багато сказати, але немаю сили, тому я просто посміхнулась»