Залісся

Залісся 1

"Ти йдеш на тусовку?"
Прочитавши смс він розчаровується ще більше. Друзі кличуть розважатись, а ти не можеж, бо тебе на канікули везуть в село. Розчарувавшись уже до кінця він пише
"Вибач бро, але не сьогодні. Старі відправляють в село"
"А. Ясн. Окей. Потім. Тримайся"- поклавши телефон в ліву кишеню джинс він бере зі свого столу коробку з речами і несе її на подвір'я до машини... Коли всі речі принесли рідні, то вони вирушили. Вони просто відвезуть тебе в село на все літо, а самі поїдуть додому. Несправедливість. Просто супер. І що я маю там робити?
Приїхавши туди він вітається зі своєю бабусею і дідусем. Його ж лишають з ними, і прощається з батьками вигрузивши всі речі. Дідусь і бабуся показують весь дім. Він тут часто не буває тому й не знає де що стоїть. І показали його кімнату на другому поверсі.
Розклавши всі речі він відкрив свій тел
"Блять. Немає зв'язку. Твою мать. І шо робитиму ціле літо?"

Цілими днями він нудиться, що й бабуся не витримала. Підійшла до нього ближче і поклавши руки на боки усміхнулась
"Іди погуляй трохи. Тут ліси гарні. Чи з друзями познайомся місцевими". Видихнувши ліниво повітря він встає з дивану і йде на подвір'я, а потім повертає стежкою до лісу. Подивиться як тут красиво..хм.. Тут гарні ліси насправді. Квіти польові можна зустріти, а ще й гриби, дерева високі, що здається вони доторкаються своїми верхушками до небес. Він заходив ще глубше туди і не зміг знайти вихід
Тобто заблудився. Звісно, тут густі ліси. Заблудитися легко
-Бляха..
-він блукав цими лісами поки не почув якийсь голос. Він якийсь ніжний, майже дівчачий і якийсь лагідний. Прислухавшись він пішов за цим голосом. Не довго йти було. Заглянувши за деревами він побачив одного хлопця який сидів на землі посеред квітів. Прокашлявшись він підійшов ближче, а той хлопець злякався..
-Вибачте. А ви хто? І що ви робите?
-Я...Ем не важливо..ну збираю квіти. А ви заблукали?
-Трішки - невпевнено сказав він
-Оу. Тож давайте покажу вихід- хлопчина ніжно всміхнувся і підійшов до нього.
-Гаразд- поки вони йшли заблукавший хлопець розглядав свого спасителя. У нього біле волосся ніжне і пушисте, а ще його тіло має вражаючу фактуру, він можливо міг би гарно танцювати. Ніжні плавні танці.
-Досить так дивитись- він соромлячись обернувся до співрозмовника. Прокашлявши горло він відвів очі в другу сторону
- Як тебе звати?- запитав він
- Мене... Чімін, а тебе?-хлопець перевів погляд на співрозмовника
- Чонгук. Ти в цьому селі живеш?- вони вже  вийшли на стежину
- Тобі не варто зі мною говорити і взагалі контактувати. Я дивний тому і не треба ..по цій стежині йди прямо і вийдеш до села...-блондин швидко скрився. Чонгук нічого не зрозумів, але пішов додому, щоб бабуся не хвилювалась. Зайшовши в дім він розказав бабусі де він був і що заблукав, а потім пішов у свою кімнату думаючи про того хлопця. Завтра він піде у ліс, щоб все вияснити, або нормально познайомитись. Чімін був правий, що він є дивним, але це цікаво. Він не такий, як усі друзі в місті.
Він ляг на спину і заснув