♡Заплутана Історія♡

Розділ 3

-Тому , що людина пропала, яку не можуть знайти вже тиждень.
Урок хімії закінчився. Всі вийшли на перерву.
-Оксана Андріївна?
-Так, ти щось хотіла Аня?
-Я хотіла, щоб ви мені дали фотографію Вані. Ну це, щоб скоріше його знайти.
Вчителька погодилася і кинула через блютуз фото.
-Дякую...
-Дякую і тобі, що допомагаєш.
Аня знайшла тихе місце і роздивлялася фото. О Боже, який же він гарний! Думала вона. Його ямочки на щоках, зачіска, а очі, та що ж там казати просто красень. Скоріше б його знайти.
Дівчина даремно часу не гаяла і кинула в сторіс , що пропав хлопець.
І знову цей дзвінок на урок.
-Ната допоможеш, знайти...
-Так звісно, ми ж подруги.
-Слухай подруго, збираємося сьогодні в 18:00. Добре?
-Добре, але де?
-Біля парку.
-Ага, зрозуміла.
-Тільки не забудь-це важливо.
-Не забуду.
Строгий учитель української мови  зайшов у клас, всі замовкли.
-Ну що ж будем знайомитеся. Я ваш новий вчитель...
-Ми знаєм...
-Мене звуть Володимир Ігнатович.А вас як?
І всі почали називати своє ім'я.
-Ну, що ж ми вже познайомилися можемо приступати до нової теми.
-Яка нова тема, якщо кінець навчального року?
-Так ,я згідний з цим, але програма вимагає.
-А, як ви нас будете оцінювати?
- По ваших відповідях.
Всі були засмучені, не на жарт.
Аня пішла до Артема у 2-Б, тому що у нього не має вже уроків, але в неї ще є 3.
-Артем ходімо, тебе тато чекає в коридорі на першому поверсі.
-Аня, чекай...
-Що таке?
-Я забув записати домашню.
-Завтра запишеш, ти що не бачиш що нікого немає, в кого ти будеш переписувати?
-Не знаю...
-Артем ходімо. Вхопила його за руку, і силою потягнула вниз. Незабаром це побачила Ната.
-Допоможи мені його дотягнутм.
-Артемчику, солоденький, чому ти не йдеш?
-Мені добре в школі...
-Аня, зазвичай всі діти хочуть бути дома, а не в школі. Дивний він якийсь у тебе.
Після цих слів Артем сам спускається в низ з фразою:
-Я не дивний, просто...
-От дома і поговорим , що там просто. Папа.
-Мг..