Чи Варто Жити?

@@@@@

З операційної виходить лікар.
-Це ви приїхали з дівчиною по швидкій?- запитав він.
-Так! - хором відповіли ми!
- Де її батьки?- запитав лікар.
-В неї тільки тато. А що таке?- сказала Анна.
-Ця розмова стосується дорослих.- сказав лікар.
- Зараз я йому подзвоню.- промовила Анна.
Гудки, гудки...........
- Алло! - почулося в трубці.
- Алло, Вадим Олексійович. Це Анна.
- В тебе щось термінове?
- Приїдьте будь ласка в лікарню номер 7!!!!
- Анно, що сталось? Щось з Машею?
-Приїжджайте швидше!!! - сказала Анна, і кинула трубку.

Pov Вадим Олексійович
Цілу ніч я писав звіти. Під ранок я заснув, в своєму кабінеті. Проснувшись я зібрав всі документи докупи, і тільки хотів їх занести власнику компанії, як тут мій телефон задзвонив. На дисплеї писало Анна. Цікаво що потрібно їй від мене?
Взявши трубку я сказав.
- Алло.
У відповідь прозвучало.
-Алло, Вадим Олексійович. Це Анна.
- В тебе щось термінове? - спитав я.
У відповідь почув
- Приїдьте будь ласка в лікарню номер 7!
Я не знав що думати.
- Анно, що сталось? - А у відповідь гудки.
Я швидко зібрався, кидаючи звіти на підлогу в своєму кабінеті, і побіг до автомобіля. Не кажучи нічого колегам. На машині я летів дуже швидко не дивлячись на знак світлофора. Приїхавши в лікарню я набрав номер Ані, щоб спитати куди йти.
-Анно, куди мені йти?
- Піднімайтеся на другий поверх, в 206 палату.
Я не знав що думати.
Мені вже тисячі разів дзвонив власник. Я не брав трубки. Мені було все одно, чи звільнять мене чи зроблять догану. В мене був стан "Де я?", "Хто я?", "Це не могло статися зі мною", "Тільки не моя Маша".
З цими думками, я дійшов до палати. Біля палати я побачив Аню з якимсь хлопцем.

Pov Ann
-Олеже, я боюся. Через мене з Марі сталася біда.- Плакала Анна на плечі брата.
Задзвонив Анні Телефон. На дисплеї тато Марі.
- Анно, куди мені йти?- прозвучало
в трубці.
- Піднімайтеся на другий поверх, в 206 палату.

-Брате, її тато вже приїхав. Що робити? Як йому сказати?
-Аня він, повинен знати правду.
-Але ж, Марі, вона мені не пробачить.
- Все одно лікар скаже про факт згвалтування.
- Краще вже лікар. Я не зможу навіть вимовити щось.
- Як знаєш, сестричко. - обійнявши Аню, сказав Олег.