Чи Варто Жити?

Моє життя, було сонячним та спокійним!!!!!

Якби, не той день. Він перевернув моє життя, з ніг до голови.

Зранку проснувшись від будильника, я відразу подзвонила до Анні, щоб її розбудити(знаючи що вона любить поспати).
-Доброго ранку, "Соня"!!! Вставай!-спокійно сказала я.
-Доброго ранку. Кхе, кхе! Мері я сьогодні не піду до школи! Я захворіла! -ледь промовила Анна
-Шкода, але ти лікуйся! Я сьогодні до тебе зайду.
-Добре, буду чекати тебе після уроків.
Мері зібралась і пішла до школи!
В школі вона як завжди була мовчазною!
Закінчились уроки.
Мері по дорозі зайшла в магазин і накупила там смаколиків та фруктів, і пішла до Анни.
Вдома у Анни
-Привітик, моя люба! Як ти себе почуваєш? - сказала Мері
-Привіт! Вже краще! Як там у школі?
-Сумно! Без тебе!
Цілий вечір вони бісилися, дивилися фільм!
-Ой, вже пізно, мені додому пора.- сказала Мері.
-Можливо, ти в мене залишишся ночувати? - запропонувала Анна.
- Зрадістю, але тато скоро має прийти, а мені йому вечерю потрібно готувати!
-Просто так пізно, і ти сама підеш!
-Все буде добре, я швидко.

Коли Мері пішла, у Анни було якесь незрозуміле відчуття! Таке як щось мало трапитись, і Анна заснула з тривожними думками!

В цей час Мері

Мері спокійно собі йшла, наспівуючи свою улюблену пісню. Як тут з двору виходить хлопець(на думку Мері йому років 19).
-А ти гарно співаєш! Голосок у тебе такий м'який! - сказав хлопець.
-Ти хто? І що тобі від мене потрібно?
-Я. Навіщо тобі знати хто я? Я знаю хто ти, і цього достатньо.
-Що?-боячись спитала Мері.
-Мені потрібна ти!
-Незрозуміла?
-Що ти не зрозуміла? - сказав хлопець, і почав ближче підходити до Мері.
Мері не знаючи що робити почала відходити і кричати "Допоможіть"
-Тебе тут ніхто не почує! - сказав він.
Ай справді це глуха вулиця!
-Ти мені сподобалась! - шепотів на вухо Мері хлопець!
Мері намагається відштовхнути хлопця, але в неї нічого не виходь, він надто сильний.
-Прошу, тебе! Відпусти мене!!!
-Нізащо! Ти будеш моєю! -сказав він грубо поцілувавши її в шию.
-Не треба, будь ласка!- плачучи сказала Мері.
-Ти мене не зупинеш!- закинувши Мері на плечі, він поніс її в  закинутий будиночок навпроти! Там кинувши її на ліжко є, почав зривати з Мері одяг. Мері дуже плакала.
- Прошу не треба!!!
Знявши з себе одяг, він грубо накинувся на Мері. Мері вже безжально лежала! Плакала. Їй було дуже боляче!
- Тепер ти, точно моя!!!!!
Він все швидше набирав темп. Мері кричала від болю. Він її цілував, кусаючи шкіру! Мері кричала і плакала! Йому цього було мало! Він почав щей ляпаси їй давати! Бідна Мері. Їй було погано, вона аж знепритомніла.
Після цих мук, Мері ледь прийшла до тями. Незнайомець вишвирнув побиту, згвалтовану Мері на вулицю! Вона ледь йшла. І тут вона бачить міст. Вона вирішує покінчити життя самогубством. Кинутися з моста! Підійшовши до моста, вона стає на край.
-Мамочко! Скоро ми з тобою побачимось!!!!!!!!!