За межами можливого

ВТЕЧА

Я чую знайомі голоси. Один з них....Ной.
- Ной,- закричала я.
Не втрачаючи момент я висмикую ланцюги з стіни.
- Що ти робиш?- спитав охоронець з шприцом в руках.
Він не очікував цього, я обмотала його ланцюгами. Він задихався та кричав. Одним рухом я звернула йому шию. Лайцюги я зняти не змогла тому пішла так. Вони й досі висіли в мене на руках. Я вибігла в коридор. Він був з чорного каменя весь в пилюці. Мені на зустріч вибігло декілька охоронців. Я розмахувала ланцюгами та збила їх всіх одим ударом. Було чути хрускіт ребер тому вони з криком впали на підлогу. Я побігла до дверей відкривши їх я побачила чоловіків за столом які грали в карти. " це не ті двері "- сказала я собі. Чоловіки побачивши мене побігли до мене. Одного я вдарила дверима. Мої очі стали червоними та виросли кігті. Я розірвали стіл та проштрикнула іншого ніжкою від стола. Останьому я вирвала кадик кігтями але цей козел встиг штрикнути мене ножем.
Я вибігла з кімнати та побігла до інших дверей. Це нарешті вихід в будинок. Тут було шість чи вісім охоронців вони побігли на мене. Я відволіклась на побитого Бена який лежав біля розбитої шафи.
- Бен!!!- закричала я.
Я не помітила як до мене підбіг чоловік та вдарив кулаком між ребер. Я закричала на весь будинок. Від мого крику прокинувся Бен та намагався встати але із-за поранень в нього це не виходило.
- Я не можу,- застогнав він.
Це мене дуже розізлило і як дало поштовх до того аби покарати його кривдників. Секунда за секундою і я розірвали кожного з цієї кімнати. Я була вся в крові. Але на червоній розірваній сукні це було не сильно видно. Я підбігла до Бена і намагалась його підняти.
- Покинь мене я все одно помру тут ,чи від рук Ніка, а ти можеш втекти.
- Я тебе тут не покину. Тим паче ти ж зза мене постраждав.
- Нога, я не можу встати.
Виглядав він погано. Лице все розбите. Все в крові. З ноги стирчить кістка. Руки всі порізані. Тіло опухло та посиніло.
- Давай чепляйся за руку і підтягуйся,- попросила я. Він зачепився за руку, а я притримувала його так ми і встали.
Він обпирався на мої плечі. Я й досі йшла в туфлях тому скинула їх і пішла боса. Було боляче адже на підлозі валялись осколки дзеркал та скла з шаф, багато шматків мебелі. Але не встигли ми доповзти до дверей як там з'явилось два охоронця розмірами з велику шафу. Один був лисий,а інший з чорними як смола волоссям.
- Посиди тут,- сказала я Бену і посадила його в ще ціле крісло.
- Кудись зібрались?- сказав з посмішкою один з них. Він був лисий, товстувалий але підкачений,з незрозумілими тату які виднілись на шиї на зникали під шкіряною курточкою.
Він побіг на мене і отримав ногою поміж ребер та не відлетів а всього лиш відступив на декілька кроків.
- Буде весело,- сказала я йому.
Я схопилась за ланцюги та вдарила його нею по голові. Він цього не очікував тому не увернувся. За цим ударом послідував і інший ,і інший. Потім удар кулаком в лице хоча для цього мені довелось підстрибнути. Він похиннувся але не впав, а розбігся підхопив мене і вдарив в вже розбиту шафу. Я побачила, що інший охоронець тримає Бена за футболку та думає вдарити його. Я відскочила від шафи та повалила лисого на підлогу. Взмахгула рукою на якій висів трьох метровий ланцюг та напрямувала її в сторону іншого охоронця. Ланцюг обмотався об його руку. Він був шокований. Користуючись моментом я смикнула ланцюг і він полетів в мою сторону відпустивши Бена. Бен впав в крісло. Я почула постріл. Це прокинувся лисий та вистрілив в мене ,пуля пройшла крізь мій живіт та влетіла в голову тільки встававшому охоронцю. Він впав замертво адже був людиною. Лисий закричав. Я махнула рукою та вибила ланцюгом пістолет з його рук. Один стрибок і я вже його повалила і б'ю в лице зі всією злобою. Він ще живий. Я кігтями роздерла йому шию.
- Бен ти впорядку?- спитала я вставаючи з вже мертвого охоронця.
- Я впорядку, а ти як?
- Та ніби впорядку,- сказала я і покрутилась.
- В тебе там...
- Що там?
- В тебе в спині стирбить кусок шафи.
- А я нічого не відчуваю. Потім його виймем , а поки що він блокує витік крокі з мого тіла.
Я взяла його за руки та припідняла. Він підгинав ногу адже вона вся переломала. Так ми шкандибаючи йшли до дверей які вели на вулицю. Там чулись постріли та крики.

НОЙ
Ось ми вже стоїмо під цим будинком. Тут я близнята( Шон, Макс ) та ще двадцять людей яких послала з нами Меліса. Кіра і Дін сидять в машинах аби швидко забрати нас та поїхати. Ми тихо перелазим через високий кам'яний мур. Я підкрадаюсь з заду кожного охоронця закриваю йому рукою рот, а іншою звертаю шию. Так ми робимо аби по-тихому ,сюди не збіглась вся охорона. Так ми вже прибрали чоловіків сорок. Меліса була права, тут багато охорони.
- Чужі! На території чужі,- закричав якийсь голос.
На вулицю почала вибігати багато охорони. Хлопці один за одним вбивали їх. Через десять хвилин бою ми втратили одного хлопця. Ще через декілька ми втратили ще одного.
- Ной!!!- закричав якийсь голос. Я впізнаю його з тисячі. Це Кет. Він лунав з будинку.
Тепер це була моя міссія я мав зібратися до будинку. Я нищив всіх їх один за одним.
- Аааа,- закричала Кет.
Хтось завдає болю моїй дівчині ЗНИЩУ. Це дало мені більше сил і я побіг на них з новими силами. Хтось порізав мені ногу. Я не звертав уваги просто прочищяв шлях до будинку. Ворогів все ставало меніше і меньше. Їх майже вже немає.

КЕТРІН
Я відчувала запах крові. Ми стоїмо під дверима.
- Ну що йдемо?- спитав Бен.
- Йдемо.
Я відчиняю двері і вдаряюсь в когось головою.
- Ной!- завижяла я.
- Кет.
Він обійняв мене і почав цілувати по всьому обличчю. Я й досі не відпускала Бена.
- А це хто?- спитав Ной.
- Це Бен. Він мені тут допомагав . Я його тут не покину.
- Давай допоможу,- сказав Ной і взяв з моїх рук Бена.
Я вийшла за ними. На вилиці була битва. Вся трава стала червоного відтінку. Охоронці програвали іншим перевертням. Напевно це наші адже з ними бились Шон і Макс. Поки ми йшли до воріт я вбила ще декількох охоронців. В моїй спині ще досі був шматок щафи і зараз він мені заважав. Поки ми дійшли до воріт то вся охорона вже лежала на землі. Трохи далі від воріт стояли дві машини. Ті люди , що бились за нас підібрали своїх ранених, а деяких вже мертвих перевертнів і зникли в лісі. Ной посадив Бена в машину до Кіри на заднє сидіння, до нього сів Шон, на перед Макс. Я сіла з Ноєм в іншу машину до Діна. Ми сіли на заднє сидіння. Ну як сіли Ной сів, а я лягла животом йому на ноги. Бо не могла сісти - шматок шафи заважав. Ми поїхали.
- Ти як?- спитав Ной.
- Нормально. За Бена хвилююсь .
Я почала йому розповідати все, що там відбувалось. Як помер Том, як чуть не загинув Бен і все зза мене. Під час моєї розповіді Ной швидко висмикнув шматок з спини.
- Аааа,- закричала я.
- Тихо, тихо сонце, - сказав Ной.
- Трохи боляче.
Я відчула як по моєму тілу потекла тепла рідина. Це була кров. Ной намагався прикрити руками рану але кров все одно текла. Я починала засинати.
- Невже я можу поспати ,адже тепер зі мною ти.
- Не засинай Кет. Це слабкість від поранень, - казав він. Він ще щось казав але я нічого не чула. Я обійняла його коліно і заснула.