За межами можливого

Перший день

(на фото Кіра)
Прокинулась я від того ,що хтось сильно смикав мене за плече. Це був Ной.
(на фото Ной)

- Ти збираєшся вставати?
- Ні. Як ти сюди потрапив?
- Я стукав ти не відчиняла. Як виявилось двері були відкриті.Вставай!- казав Ной.
Не пройшло й хвилини як я відчула що я лечу. Відкривши очі я бачила що мене несуть в ванну.Ной посадив мене в кабіну душа і включив воду. Вода була дуже холодна,що в мене аж перехопило дихання. І я завижяла на всю кімнату да так що всі краплинки води піднялись в повітря. Це було просто неперевершено. Краплі кружляли навколо мене. Я побачила що Ной ще тут і спостерігає за цим.
- Ого.- сказав він його щелепа так і була відкрита від здивування.
- Рот прикрий!
Я встала на ноги,краплини всі впали з шумом на підлогу. Всюди вода. Я переступила через поріг душевої кабіни. Один крок і я вже лежу на підлозі з розбитим носом.Ной підбіг до мене і допоміг піднятись.
- Ти як?
З носа рікою текла кров.
- Просто чудово як бачиш!!!
Я підійшла до раковини і подивилась в дзеркало. Ніс синій та опухший, всюди кров.
- Все добре?- запитав він.
Я перевела на нього погляд,і заглянула в його очі. Вони дивились на мене повні жалю та ніжності. Я перевела поглядзнову до дзеркала. Нічого вже не було ні крові ні синяків. Я знов перевела погляд на нього. Він стояв весь мокрий і посміхався. На ньому були джинси і сорочка в шашечки. Вососся хоч і мокре але всеодно стирчали в різні сторони.
- Ти чого сьоди прийшов?- спитала я.
- Директор запропонував допомогти тобі освоїтися в академії,познайомити з колективом. І я погодився. Чому б і ні?
- Сердечно дякую,-вичавила я- впораюсь сама.
- Того то, я й боюсь.
-Тобто?
- Ну ,що ти знайдеш собі нових друзів, а може й хлопця. Тому я вирішив що ти будеш під моєю опікою.- сказав він всміхаючись.
- Дуже мило з твоєї сторони,- сказала я нотками сарказма.
- Я такий!- сказав він випятивши грудь вперед і посміхаючись.
- Губу закатай!І вихоть з відси я хочу в душ.
- Тобто ти мене соромишся?- сказав Ной ржучи на всю кімнату.
- Геть!- крикнула я.
Він пішов закривши за собою двері. Я роздяглась та встала під хологдий душ. Мене досі не покидали слова директора. Що він мав на увазі? З цими думками я вийшла з кабінки,обмотавшись рушником я вийшла з ванни. Моєму здивуванню не було меж. Ной лежав в мене на ліжку і рився в моєму ноутбуці.
- Ти не офігев?- почала кричати я.
- Чудово виглядає сонце. Може так і підеш на уроки.
- Злізь з мого ліжка осел.
- Ой ну чому так грубо сонце?- він став і попрямував до мене.
Я підійшла до гардеробу аби взяти речі. Не встигла я взяти речі як він припер мене спиною до дверцят.
- Пусти. - сказала я крізь зуби.
- Не викаблучуйся,- з цими словами він поліз мене цілувати.
Не довго думаючи я відштовшнула його і дала ляпаса. Він скривився і витер рукою розбиту губу.
- Чекатиму тебе в коридорі "сонце",- він зник за дверима.
Я зачинила двері на ключ. Скинувши з себе погані думки,я посміхнулась " отже я йому подобаюсь". Я відчинила гардероб, довго шукаючи я зупинилась на на чотному топі та коротких джинсових шортах та взула сліпони. Взяла рюкзак кинула туди блокнот, ручку,телефон,навушники та невеличку косметичку. Вирішила зробити невелечкий мейкап. Трохи туші,стрелкі,підвела очі,нафарбувала губи червоною матовою помадою,поприскала себе духами з запахами фруктів. Завила вососся в невеличкі кучері. Ще раз глянула в дзеркало ЧУДОВО. Подивилась в розклад який я повісила над столом. Зараз в мене "Історія Інакших".
Відкрила двері. Біля дверей під сніною стоїть Ной та про щось думає. Дівчата які стояли в 10 метрах від нього про щось говорили постійно обертаючись до нього і посміхались. Я закрила двері і пішла не чекаючи на Ноя. Він помітив мене і поспішив за мною.
- Пробач будь ласка,не сміг стриматися!)
- Забуть,я не хочу про це говорити.
- В тебе зараз Історія Інакших.
- Я знаю,- твердо сказала я.
- Але спочатку сніданок.Пішли.- він схопив мене за руку і потяг кудись.- Це їдальня!
- Я зрозуміла,не тупа!
- Ну чого ти злишся,я ж попросив пробачення.
Я не відповіла і пішла в перед. Тут пахло корицею і чаєм. Я одразу поринула в спогади.В нашому домі завжди пахло корицею,мама пекла булочки. Тато їх просто обожнював. Коли приходив додому з роботи стомлений це йому підіймали настрій.
Весь цей час я продовжувала йти і не помітила як зачепила дівчину з паперами.
- Вибач,- сказала я опускаючись вниз аби допогти зібрати.
- Та нічого,я доречі Кіра.
- Кетрін,просто Кет!
В цю секунду до нас підбіг Ной і допоміг збирати папери.
- І на секунду не можна тебе залишити. Вже когось збила.
- Обійдусь і без твоєї допомоги.
- Я ж просто хотів допомогти.
- Якщо ти хочеш допомогти,принеси мені чаю з бергамотом.
Ной встав і пішов в чергу мені за чаєм.
- Чому ти з ним так строго?
- Заслужив.
- А ти знаєш хто це?- казала Кіра сідаючи за вільний столик.
- Це Ной,один з старших учнів.
- Це не просто Ной. Це найпопулярніший хлопець академії. Кожна дівчина ладна на все аби він їй посміхнувся,а ти його за чаєм посилаєш,хахаха.
- Також за ним впадаєш?
- НІ,я одна з багатьох.Аахаха.
Тільки зараз я звернула увагу на її зовнішність. Це була висока блондинка з голубими очима в бежевому сарафані який доречі їй дуже йшов.
- Знаєш, я тут випадково почула,що всі хлопці тільки й говорять про новеньку дівчину. Я так розумію це ти.
- Може буть.- сказала я сідаючи за вільний стіл.
До нас підійшов Ной з моїм чаєм і його кавою з корицею,та сів біля мене.
- Про що говорите дівчатка,сподіваюсь не про мене.
- Багато хочеш.
На мою відповідь засміялась Кіра,я посміхнулась їй у відповідь. Я побачила як до нас суне компанія хлопців. Їх було троє. Вони сіли до нас за стіл.
- Мене звати Дін.
- Я Макс.
- Я Шон.
- Ну а я Кет,приємно познайомитись.- сказала я посміхаючись,на що почула як невдоволено пихтів Ной.
(на фото Шон з права,Макс з ліва)