Пов'язані кров'ю

3

Я помітив зміни, вони були надзвичайно відчутні. Все, що залишилось від Деніеля Ґерольда було мертвим. Натомість мій брат постав мені зовсім іншою людиною.
Дін Капабланка. Талановитий, я б навіть сказав, що видатний хімік, який тільки зовнішньо нагадував мого брата.

На годиннику було 16:51. За цей час я сходив на тренування в тренажерний зал, через що тепер ледь повзаю, так усе болить; подзвонив мамі, нагадуючи, що в неї є син; обговорив із батьком питання постачання Міраклу полякам, продажу зброї росії.
Ні ті, ні інші нічого не отримають.

москаль – то є гівно. Вести з ними будь-які справи є дуже нерозумним рішенням. Вони кляті головорізи, ніхто не повертається живим після зустрічі з ними. Тому більшість адекватних людей триматиметься подалі від такого лайна.

Поляки в цілому люди нормальні, проте щось усередині мене панічно било на сполох. Тому ми утримались від таких пропозицій. Краще на партію більше отримають тіхуанчики, ніж поляки. Надто вони якісь правильні.

(Прим.авт. тіхуанчики – скорочена та пестлива назва мексиканського наркокартелю Тіхуани. Колись були досить впливовими, проте поступились владою картелю Сінаоли).

Моя інтуїція підказувала мені, що краще утриматись від таких контрактів. У мої плани не входило покласти половину людей ОСК і Madeletto Cerbero.
Ніколи б не подумав, що відмовлятимусь від кількох мільярдів за один раз.

Тепер на годиннику було 17:00.
Я не встиг подумки підмітити, що Іґнесси не було, як у двері постукали.
З точністю до мілісекунди вона стояла під моїми дверима.
Очманіти можна.

— Вітаю. — сказала жінка невдоволено.
По її вигляду було помітно, що настрій у неї кепський. Ставлю на те, що на її язику крутилося чимало їдучих коментарів, але вона тримала їх у собі.

На диво, я не відчував нічого. Немов би всі почуття зникли. Я тільки аналізував усе, проте не відчував зовсім нічого.
Мабуть, це дивно.

— Де кімната Еванджеліни? — її голос вивів мене з задумливості.
Я мовчки провів її до кімнати Еви. До місця, де я знайшов тіло своєї нареченої.

Я не заходив у кімнату з моменту, коли поліція покинула мій дім. От просто не міг. Щось немов би не дозволяло цього робити.

Тому побачивши червоні стрінги на люстрі, добряче здивувався.
Я точно знав, що їх не було. Їм банально не було звідки взятись, адже Еванджеліна таке не носила, та й я теж наче ні.
Іґнесса, хоч і бачила цю картину, не показувала це.
Вона одразу дістала з сумочки диктофон.