1

14 3 17
                                    

Виспавшись, я почав згадувати те, що було вчора.
Я не планував розслідувати цю справу з кимось. Тим паче з жінкою, що звинуватила мене в убивствах трьох сотень людей. Але все ж варто нанести їй візит.

Її офіс знаходився неподалік від мого клубу, тому щоб потрапити до неї, мені не потрібно було довго їхати.
Це було двоповерхове гарне приміщення сірого кольору з величезними заштореними панорамними вікнами.
Мені потрібно було на другий поверх. На першому знаходився клуб пол-денсу, яким, як мені відомо, теж володіла Іґнесса. Мабуть, та Феррарі, що стоїть під клубом, належить їй.

Хоча я займався нелегальним бізнесом, через що гроші в мене ведуться, у мене остання модель Мазди, а не Феррарі чи інших крутих автомобілів. Не люблю всі ці закидони. Я прихильник скромності та простоти.

Сходи були прозорі. Стіни та підлога були з мармуру чорного кольору. Стеля була натяжною і теж чорного кольору. Коридор ледь освітлювало приглушене червоне світло. Грала тиха класична музика.
Жодної живої душі я ще не зустрів. Тихо, як на цвинтарі.

Вперше я побачив когось, зайшовши в перший кабінет, що трапився на шляху.
Це була мила дівчина, що сиділа за комп'ютером і напружено посміхалась мені.

Мого приходу вона явно не очікувала, проте з її здивованого обличчя та напруженості в тілі випливало одне – вона знала, хто я.

— Даруйте, а де можна знайти Іґнессу? — спитав я ввічливо. Частково це зняло її напругу. Мабуть, вона раділа, що я не до неї.

Кабінет цієї дівчини був оснащений найсучаснішою технікою, екранами та  пультами й іншими всякими хакерськими штучками. Мабуть, тут взламують всякі бази і експортують інформацію.

— Прямо, останній кабінет на ліво. — відповіла вона, награно всміхнувшись. По ній було одразу зрозуміло, що вона нервувала.

— Хорошого дня. — відсалютувавши їй, я вийшов.
Прямо по коридору і останній кабінет на ліво.
Знайшовши потрібний кабінет, я постукав. Двері мені ніхто не відчинив, проте почувши вже знайомим голосом чарівне слово "можна", я ввійшов.

Коли ми бачились востаннє, їй було двадцять чотири. Вона змінилась – волосся подовшало, в цілому Іґнесса подорослішала. Мабуть, на це впливав макіяж. Раніше Іґнесса майже не фарбувалаась. Принаймні я цього не пам'ятаю. Зараз же в неї були чорні акуратні стрілки та сірі тіні.

Пов'язані кров'ю Where stories live. Discover now